Розділ «Чвара королів»

— Просто зараз? — Бран всеньке життя прожив у Зимосічі й прагнув понад усе побачити далекі місця. — Я спитаю пана Родріка, коли він повернеться.

Старий лицар відбув на схід, щоб замирити чвару, яка там виникла. Її почав байстрюк Руза Болтона, коли взяв у полон пані Роголіс, що саме поверталася зі свята врожаю. Він одружився з нею того ж самого вечора, хоча сам годився їй у сини. Опісля її замок захопив князь Мандерлі — він писав, що для того, аби захистити маєтності Роголісів від Болтонів, але пан Родрік розгнівався на нього майже так само, як на байстрюка.

— Пан Родрік, може, й дозволить мені поїхати. А от маестер Лювин — ніколи.

Йоджен Троск сидів, схрестивши ноги, під оберіг-деревом і дивився на нього похмурими очима.

— Тобі незле було б залишити Зимосіч, Бране.

— Залишити?

— Так. І що скоріше, то краще.

— Мій брат має зелений зір, — пояснила Мейра. — Він бачить уві сні такі речі, які не сталися, але іноді його сни справджуються.

— Ніяких «іноді», Мейро. — Між ними пробігли погляди: його сумний, її упертий.

— Скажи мені, що станеться, — попрохав Бран.

— Скажу, — відповів Йоджен, — якщо ти розповіси про свої сни.

У божегаї стало тихо. Бран почув, як шурхотить листя, як плюскотить Ходор у далекому гарячому ставку. Згадав золотого чоловіка і триокого гайворона, згадав хряскіт кісток між щелеп, мідний смак крові.

— Я не бачу снів. Маестер Лювин дає мені снодійні трунки.

— І вони допомагають?

— Іноді.

Мейра мовила:

— Усі у Зимосічі знають, Бране, як ти прокидаєшся вночі з вереском у калюжі поту. Жінки теревенять про це біля колодязя, а вартові у трапезній.

— Розкажи, чого ти так боїшся, — попрохав Йоджен.

— Не хочу. Однак то лише сни. Маестер Лювин каже, що сни можуть означати що завгодно. Або геть нічого.

— Коли мій брат бачить такі самі сни, як інші хлопчики, вони можуть означати що завгодно, — зауважила Мейра, — а коли зелені сни — то зовсім інша справа.