Розділ «Чвара королів»

Дізнатися, що собаки Узурпатора гризуться один з одним, було приємно, хоча й не те щоб несподівано. Те саме сталося, щойно помер її Дрого — його величезний халазар миттю розірвався на шматки.

— Мій брат також мертвий. Істинний король Візерис, — мовила вона до жегляра з Літніх островів. — Хал Дрого, мій можновладний чоловік, убив його короною з гарячого золота.

Якби її брат мав трохи більше розуму, чи міг би він передбачити, що така омріяна та вимолена в богів помста вже зовсім близько?

— Тоді я сумую по вас, Матір Драконів, та по скривавленому Вестеросу, позбавленому правдивого короля.

Під Даніними пестливими пальцями зелений Раегал вирячився на чужинця очима рідкого золота. Дракон розтулив рота і зблиснув зубами, схожими на чорні голки.

— Коли ваш корабель повертається до Вестеросу, шановний керманичу?

— На жаль, не раніше, ніж через рік. Звідси «Коричний вітер» піде на схід, аби обійти з торгівлею круг Нефритового моря.

— Зрозуміло, — мовила Дані, відчувши розчарування. — То бажаю вам добрих вітрів та жвавого торгу. Ви справді принесли мені коштовний дарунок.

— І отримав за нього ще коштовніший, о велика королево.

Його слова її здивували.

— Як це?

Капітан зблиснув очима.

— Я бачив драконів.

Дані засміялася.

— І сподіваюся, побачите ще. Приходьте до мене в Король-Березі, коли я сидітиму на батьківському престолі. Ви отримаєте королівську нагороду.

Жегляр з Літніх островів обіцяв прийти, легенько поцілував її пальці та відкланявся. Джихікі повела його назовні, а пан Джораг Мормонт лишився.

— Халісі, — мовив лицар, коли вони лишилися наодинці, — я б на вашому місці не балакав так вільно про ваші задуми. Адже той чолов’яга розпатякає про них усюди, куди поткнеться.

— То й нехай, — мовила вона. — Хай увесь світ знає, чого я прагну. Адже Узурпатор мертвий, чого тепер ховатися?

— Не всі жеглярські балачки — щира правда, — попередив пан Джораг. — Та навіть якщо Роберт насправді мертвий, замість нього тепер править син. Нічого не змінилося.

— Змінилося геть усе. — Дані рвучко підвелася. Її дракони заверещали, розкрутили хвости і розгорнули крила. Дрогон заплескав крилами і причепився кігтями до одвірку під аркою. Інші двоє розбіглися підлогою, шкрябаючи кінчиками крил по мармурі. — Раніше Семицарство було схоже на халазар мого Дрого — сто тисяч як один, з’єднані разом його силою. Тепер вони розбиті на друзки так само, як халазар після смерті мого хала.