Розділ «Чвара королів»

— Так, я чув щось таке від людей.

Тиріон почувався украй незадоволеним. І те незадоволення повною міркою відчує Крон, бо ж це його Брати Місяця сьогодні вартували при Правиці.

— Та я, власне, саме збирався прийти.

— Ой, чи справді?!

Він рвучко захряснув двері за собою.

— Хіба ти мені не віриш?

— Не вірю ні на гріш, і маю на те причини.

— Ти мене раниш. — Тиріон почалапав до мисника, щоб налити кухоль вина. Ніщо так не сушило йому горлянку, як балачки з Серсеєю. — Якщо я тебе якось образив, то хутко розкажи, як саме.

— Ти огидний черв’як. Мирцела — моя єдина донька. Чи ти й справді гадаєш, що я дозволю продати її, як лантух збіжжя?

«Мирцела», подумав він. «Ось і налупилося яєчко. Нумо подивимося, якого кольору вилізло курча.»

— Про лантух збіжжя ти кажеш недоречно. Мирцела є принцесою. Дехто скаже, що принцеси народжуються саме для такої долі. Чи може, ти мала намір видати її за Томена?

Її рука рвучко хльоснула, вибиваючи з його руки келиха і розхлюпуючи вино на підлогу.

— Брат ти мені чи ні, але за таке я мала б вирвати тобі язика. Намісниця при Джофрі — я, а не ти, і я кажу, що Мирцелу не повезуть тому дорнійцеві, як крам на возі — так, як мене повезли до Роберта Баратеона!

Тиріон струсив вино з пальців і зітхнув.

— А чому ні? У Дорні їй буде далеко безпечніше, ніж зараз тут.

— Ти зовсім не маєш розуму, чи він в тебе такий збочений? Ти знаєш незгірш мене, що Мартели не мають причини нас любити!

— Мартели мають безліч причин нас ненавидіти. Але я чекаю, що вони таки погодяться. Великий князь Доран плекає образи на дім Ланістер на протязі життя лише одного покоління. А от проти Штормоламу та Вирію дорнійці воюють вже тисячу років. І все-таки Ренлі вирішив, що підтримка Дорну вже в нього у кишені. Мирцелі дев’ять років, Тристанові Мартелу — одинадцять. Я запропонував влаштувати їхнє весілля, коли вона досягне чотирнадцяти. До того часу вона житиме у Сонцесписі почесною гостею під захистом князя Дорана.

— Заручницею, — стиснула губи Серсея.

— Почесною гостею, — наполіг Тиріон. — Підозрюю, що Мартели поводитимуться з Мирцелою значно ласкавіше, ніж Джофрі — з Сансою Старк. Я маю намір послати з нею пана Ариса Дубосерда. Маючи при собі для захисту лицаря Королегвардії, вона не дозволить нікому забути, хто вона така і навіщо приїхала.

— Якщо Доран Мартел вирішить, що смерть моєї доньки змиє кров його сестри, то Арис Дубосерд її не врятує.