Розділ «Чвара королів»

«Радше сказати, живий мрець».

— Еге ж. — Пан Клеос опустився на лаву. — В річковому краю дуже погано, Тиріоне. Усюди навколо Божого Ока, а надто вздовж королівського гостинця. Річкове панство палить власні лани, щоб виморити нас голодом, а хуражири вашого батька плюндрують кожне село, на яке натраплять, і нищать простий люд до ноги.

«Такий він, звичай війни. Простих ріжуть, вельможних беруть у полон на викуп. Не забути б подякувати богам, що я вродився Ланістером.»

Пан Клеос долонею поворушив своє ріденьке брунатне волосся.

— Навіть їдучи під прапором миру, ми двічі не минали нападу. То були вовки у броні, голодні до крові усякого слабшого від них. Самі боги відають, за кого вони стояли на початку цієї війни, але тепер б’ються лише за себе. Трьох людей в нас убито, вдвічі більше поранено.

— Що нового про нашого ворога? — Тиріон повернувся до Старкових умов миру. «А малий не занадто багато хоче — лишень пів-царства, відпущення полонених, надання заручників, батьківського меча… ага, ще й своїх сестер.»

— Хлопець сидить собі без діла у Водоплині, — розказав пан Клеос. — Гадаю, він лякається вийти у поле проти вашого батька. Сила його тане з кожним днем. Річкові пани розбрілися на захист власних земель.

«Чи не цього й прагнув пан батько?» Тиріон згорнув Старкову мапу.

— Геть негодящі в нього умови.

— Ну хоч Тіона та Вілема ви виручите за старківських дівчат? — запобігливо заблагав пан Клеос.

«Тіон Фрей — це ж його молодший брат», згадав Тиріон.

— Ні, — відповів він м’яко, — та ми запропонуємо власні умови обміну бранців. Спершу я побалакаю з Серсеєю та радою, а тоді ви знову поїдете до Водоплину з нашими умовами.

Така обіцянка пана Клеоса, вочевидь, не потішила.

— Але ж, пане брате, на мою думку, Робб Старк так легко не здасться. Цього миру хоче пані Кетлін, а зовсім не сам хлопець.

— Пані Кетлін хоче своїх доньок. — Тиріон зліз на підлогу з лави, тримаючи мапу та листа в руці. — Пан Джаселин надасть вам вогонь та вечерю. Не завадило б вам поспати, родичу, і то добряче. Я пришлю по вас, щойно матиму новини.

Тиріон знайшов пана Джаселина на мурах. Той спостерігав за навчанням кількасот новобранців у полі внизу. До Король-Берега напхалося безліч біженців; не становило жодного клопоту знайти достатньо чоловіків, які радо запишуться до міської варти за натоптане черево та солом’яник у казармі. Проте Тиріон не дурив себе ані на мить, як це репане військо битиметься, коли справа таки дійде до битви.

— Добре, що ви покликали мене, — зазначив Тиріон. — Лишаю пана Клеоса у ваших руках, і хай він має всяку належну гостинність.

— Як щодо його супроводу? — запитав тисяцький міської варти.

— Надайте їм харч та чистий одяг, надішліть маестра, щоб подбав про поранених. Але в межах міста щоб ноги їхньої не було, зрозуміло?

Недобре буде, якщо до Робба Старка у Водоплині дійдуть правдиві звістки про становище Король-Берега.