— Місіс Вілсон?
Вона знову обернулася до нього.
— Ви не покинете мене, якщо я заведу собі нову собаку? Цуценя?
— Я? Через цуценя? Потрібно щось серйозніше за цуцика, щоб мене здихатися.
— Але ж, знаєте, вони люблять усе гризти. І не завжди… — Тут він на хвильку замовк, немов побачив перед очима ту гидотну темряву туалетного баку. Нижній світ.
Тим часом місіс Вілсон не зводила з нього цікавих очей.
— Вони не завжди користуються туалетом, — закінчив він.
— Коли їх навчити, вони ходять, куди потрібно, — відповіла вона. — Особливо в нашому теплому кліматі. А вам дійсно потрібний друг, містере Джонсон. Я трохи… якщо по правді. Я трохи хвилююся через вас.
Він кивнув.
— Еге ж, я побував таки в лайні. — Він розсміявся, помітив її здивований погляд і примусив себе заспокоїтися. — Вибачте.
Вона махнула на нього рушником, показала, що прощає.
— Цього разу не чистопородного собаку. Гадаю, треба мені з’їздити до притулку тварин у Вінісі. Туди приносять різних. Їх ще називають врятованими собаками.
— Це було б вельми гарно, — сказала вона. — Чекатиму на тупотіння маленьких лапок.
— Добре.
— Ви й справді гадаєте, що то був звук автомобільного вихлопу?
Кертіс відкинувся на спинку стільця, зробивши вигляд, ніби він розмірковує.
— Ймовірно… але ось що, знаєте, наш сусід, містер Грюнвальд, він дуже хворий. — Він понизив голос до таємничого шепоту. — В нього рак.
— О Боже! — вигукнула місіс Вілсон.
Кертіс кивнув.
— Але ж ви не дуякмаєте, що він міг?..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли впаде темрява» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже тісний кут“ на сторінці 24. Приємного читання.