Розділ «Портрет Доріана Ґрея»

– Невже він ніколи не ревнував?

– На жаль.

Лорд Генрі озирнувся круг себе, ніби нишпорячи очима.

– Чого ви шукаєте? – спитала герцогиня.

– Кульки з вашої рапіри, – відповів він. – Ви ж її скинули, лаштуючись до бою.

Вона засміялася.

– Я ще під маскою.

– Тим ваш погляд ще звабливіший, – прозвучала відповідь.

Вона знову засміялась. Зуби її зблиснули, наче білі зернятка в червоному м’ясиві плода.

А нагорі, у своїй спальні, лежав на канапі Доріан Ґрей, і жах поймав кожну клітину його тіла. Життя раптом стало для нього таким огидним тягарем, що його несила було зносити. Моторошна смерть бідолашного нагонича, якого підстрелили в лісі, мов дикого звіра, здавалася йому прообразом його власної смерті. І він мало не зомлів, почувши ті цинічно-жартливі слова лорда Генрі.

О п’ятій годині він подзвонив служникові і наказав спакувати речі та щоб до пів на дев’яту була готова коляска, бо він вечірнім поїздом від’їздить до Лондона. Жодної ночі він вирішив не залишатись більше у Селбі-Роялі. Лихе це місце – тут смерть ходить серед білого дня, і трава в лісі заплямована кров’ю.

Потім він написав записку лордові Генрі, сповіщаючи, що їде в Лондон порадитися з лікарем, і прохаючи його тим часом обходити гостей. Коли він вкладав записку в конверт, у двері постукали, і камердинер доповів, що його хоче бачити старший гайовий. Доріан спохмурнів і прикусив губу.

– Скажіть, нехай увійде, – буркнув він по хвилі вагання.

Тільки гайовий ступив на поріг, Доріан витяг з шухляди чекову книжку і поклав перед себе.

– Ви, Торнтоне, мабуть, з приводу того нещасливого випадку вранці? – запитав він, беручись за перо.

– Так, пане, – відповів охоронець дичини.

– Цей горопаха був одружений? Він мав родину? – спитав, аби лише спитати, Доріан. – Коли так, я їх не залишу в злиднях і надішлю їм грошей, скільки ви вважаєте за потрібне.

– У тім-то й річ, пане, що ми не знаємо, хто він такий! Через це я й насмілився вас потурбувати…

– Не знаєте, хто він? – не вслухаючись, перепитав Доріан. – Цебто як? Він що, не з ваших людей?

– Ні, пане. Я ніколи його не бачив. Він скидається на матроса, пане.