Розділ «Частина перша»

– Я приєднуюся до вас, – сказав Рал Девідсон.

– У цьому захворюванні нема нічого надприродного, – скептичним тоном пояснила Леслі. – Воно пов’язане з грибковою інфекцією.

Схоже, я зовсім утратив контроль над ситуацією, тому підвищив голос.

– Якщо всі ви виговорилися, то я продовжу. – Ці слова знову звернули загальну увагу на мене. – Умови тут могли бути ідеальними для розвитку cryptococcus neuromyces, сапрофітного проростання грибків, чиї спори, народжувані в повітрі, стають причиною смертельного захворювання.

– А як воно впливає на організм? – запитав Тінус.

– Спори вдихаються в легені й у теплі та вогкості проростають майже негайно й розвиваються в густі гранулістичні колонії.

– Сіс! – сказав Тінус слово, яке виражає щонайбільшу огиду. – Ви хочете сказати, воно проростає в легенях, як ота зелена речовина на цвілому хлібі?

– А які наслідки? – запитав Лорен.

Я описав їх йому з усією точністю:

– Спочатку вони пошкоджують усю тканину легень, спричиняючи кровотечу, високу температуру й швидке болісне дихання, а потім грибкові колонії породжують виділення, які легко всмоктуються у кров і переносяться в мозок та в центральну нервову систему.

– Боже мій! – Вкрите ластовинням обличчя Тінуса зблідло, а в синіх очах застиг переляк. – І що відбувається тоді?

– Виділення діють як вірулентний нейротоксин і спричиняють галюцинації. Виникає запалення м’яких мозкових оболонок і тяжке розладнання діяльності мозку, подібне до наслідків дії лисергінової кислоти або мескаліну.

– Як цікаво! – сказав Рал, і Леслі копнула його по гомілці.

– Ви хочете сказати, воно робить вас божевільним? – запитав Тінус.

– Очищає ваш маленький череп від усього зайвого, – запевнила його Саллі.

– Це фатально? – запитав Лорен.

– Сімдесят відсотків залежно від твого індивідуального імунітету й швидкості утворення антитіл.

– А якщо ти вижив, то чи залишаються в тебе сліди цієї хвороби?

– Рубці на легенях, схожі на ті, які залишаються після вилікуваних сухот.

– Мозок ушкоджений?