— Вони ж у неділю не патрулюють, правда? — відказав Віллі. — А сьогодні, здається, неділя.
— Повертає на бриз, — сказав Ара. — Гляньте, які пірчасті хмарки.
— Я боюсь одного, — мовив Томас Хадсон. — Щоб вони не пішли на Гільєрмо отією протокою.
— Там побачимо.
— То наддаймо ходу, і мерщій туди, — сказав Віллі. — А то мене вже аж тіпає.
— Я це не вперше помічаю, — озвався Генрі. Віллі зиркнув на нього й плюнув за борт.
— Дякую, Генрі, — мовив він. — А я це навмисне, щоб ти помітив.
— Ану годі, — сказав Томас Хадсон. — Он бачите праворуч по борту кораловий виступ, що ледь видніє над водою? От його нам треба стерегтися. А там далі, панове, уже й Гільєрмо. Бачите, який він зелений і як багато нам обіцяє?
— Ще один триклятий острів, — мовив Віллі.
— Чи не видно там диму від вугільних випалів? — спитав Томас Хадсон.
Хіль дуже уважно придивився й відказав:
— Ні, Томе.
— Де там той дим після такої зливи, як була вночі, — зауважив Віллі.
— Отут ти, друже, помиляєшся, — сказав Томас Хадсон.
— Може, й так.
— Не може, а точно. Нехай би хоч яка злива періщила цілу ніч, а великого випалу вона не загасить. Я сам бачив, як один такий випал пречудово димів після триденної зливи.
— Тобі краще знати про ті випали, — мовив Віллі. — Гаразд, там може бути дим. Сподіваюся, що він там є.
— Обмілина тут небезпечна, — сказав Генрі. — Не вірю я, щоб вони пройшли її в такий шквал.
У світлі вранішнього сонця вони побачили чотирьох крячків та двох чайок, що кружляли над тією обмілиною. Вони щось там знайшли і раз у раз поринали у воду. Крячки крякали, чайки голосно квиліли.
— Чого вони там в'ються, Томе? — спитав Генрі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 4» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Острови в океані“ на сторінці 281. Приємного читання.