Розділ «Острови в океані»

Чоловік з яхти знову обвів їх усіх поглядом — так, наче хотів запам'ятати.

— Ти нас і так не забудеш, — сказав йому Френк. — А забудеш — я тобі нагадаю, коли десь зустріну.

— Паскуда, — мовив чоловік, повернувся і пішов назад.

— Хто він? — спитав Джонні Гуднер. — Я десь його бачив.

— Я його знаю, і він мене знає, — відказав Френк. — Нікчемний тип.

— А хто, не можете пригадати? — спитав Джонні.

— Погань він, — сказав Френк. — То яке має значення, хто він такий?

— Справді ніякого, — озвався Томас Хадсон. — Але ви вдвох добре його приперли.

— А що ж іще робити з поганню? Тільки так. Ми ще чемно з ним повелися.

— Ну, ви цілком ясно показали своє ставлення до нього, — зауважив Томас Хадсон.

— Я чув, там гавкав собака, — мовив Роджер. — Мабуть, його налякали ракети. То годі вже. Я розумію, Френку, ви розважаєтесь. Поки що ви нікого не вбили, і ніякого лиха не сталося. Але навіщо лякати бідолашного собаку?

— То його жіночка гавкала, — весело відказав Френк. — Ось ми зараз стрельнемо просто в каюту й освітимо всю ту сімейну сцену.

— Я йду звідси к бісу, — сказав Роджер. — Не до душі мені ваші жарти. Мені не смішне автомобільне трюкацтво. Не смішно, коли п'яний веде літак. І коли собак лякають, теж не смішно.

— Ніхто вас не затримує, — сказав Френк. — Останнім часом ви стали для всіх мов чиряк на гузні.

— Он як?

— Авжеж. І ви, і Том, обидва святі та праведні. Псуєте будь-яку розвагу. Всі ви такі, розкаяні грішники. Раніш ви гуляли на всю губу. А тепер і іншим зась. Такі вже свідомі стали, аж надто.

— Виходить, це аж надто, коли я кажу, що не треба підпалювати Браунів причал?

— Авжеж. І це також. Тільки не вам це казати. Чув я про ваші штуки на Західному узбережжі.

— Забирали б ви свого пістоля та йшли собі розважатися в інше місце, — сказав Джонні Гуднер Френкові. — Так було добре нам без ваших вибриків.

— То й ви туди ж, — мовив Френк.