Розділ «Острови в океані»

Капітан Френк ракету пустив —

І комісара дощенту спалив.

Потім знову повернулися до стародавнього африканського ритму, що його четверо на катері чули свого часу від негрів, які тягли кодоли поромів на річках — по дорозі між Момбасою, Малінді й Ламу, — тягли й співали тут-таки складені пісні, глузливо змальовуючи в них білих людей на поромі.

Капітан Френк приїхав до нас,

Буде сьогодні добра розвага.

Капітан Френк приїхав до нас…

У цьому мінорному співі звучав виклик, образливий, відчайдушний виклик. Потім знову — наче гуркіт барабана:

Буде сьогодні добра розвага!

— Ви чуєте, капітане Френку? — не вгавав Руперт, нахилившись над катером. — Ви ще не вчинили подвигу, а пісню про вас уже склали.

— Ну, дещо вчинити я таки встиг, — мовив Френк до Томаса Хадсона. Тоді до Руперта: —Ще один пробний постріл.

— Добра спроба — половина діла, — радісно відгукнувся Руперт.

— Капітан Френк хоче заподіяти смерть, — сказав хтось на причалі.

— Капітан Френк лютіший за лютого вепра, — озвався інший голос.

— Капітан Френк — боєць.

— Руперте, — мовив Френк. — Ще кухлик, будь ласка. Не для хоробрості. Просто щоб певніш поцілити.

— Помагай вам боже, капітане Френку. — Руперт подав йому кухоль. — Ану, хлопці, пісню про капітана Френка!

Френк спорожнив кухоль.

— Останній пробний постріл, — сказав він і пустив ракету понад самою яхтою просто в бочки з бензином на причалі Брауна, так що вона, одскочивши, впала у воду.

— Сучий ви син, — дуже тихо сказав йому Томас Хадсон.

— Помовчте, праведнику, — відрубав Френк. — Це був мій найкращий постріл.