— Дякую. Оце приємно чути!
Раптом задзвонив телефон.
— Я візьму трубку, — сказав полковник і почув голос Етторе:
— Хто говорить?
— Полковник Кантуелл.
— Противник відступив, полковнику.
— Куди ж він подався?
— У напрямку П'яіцці.
— Добре. Я зараз прийду.
— Приготувати вам столик?
— В кутку, — сказав полковник і поклав трубку. — Я йду до «Гаррі».
— Щасливого вам полювання.
— Полювати я буду на качок післязавтра вранці в botte[167] на болоті.
— Ну й холоднеча ж там буде!
— Та мабуть, — сказав полковник, одягнув плащ і глянув на себе в дзеркало, натягаючи кашкета. — Ну й потвора! — сказав він зображенню в дзеркалі.— Ви коли-небудь бачили таке потворне обличчя?
— Так, — відказав Арнольдо. — Щоранку, коли голюся.
— Обом нам краще голитися в темряві,— кинув полковник, виходячи.
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
Коли полковник Кантуелл переступив поріг готелю «Грітті-палас», сонце вже сідало. На тому боці майдану ще було сонячно, але там віяв холодний вітер, і гондольєри поховалися під мурами «Грітті», пожертвувавши останнім денним теплом.
Відзначивши це про себе, полковник звернув праворуч, до рогу брукованої вулиці, яка теж звертала праворуч. Там він спинився, щоб подивитись на церкву Санта-Марія-дель-Джільйо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ“ на сторінці 34. Приємного читання.