Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

Куди ж, ти гадаєш, треба йти? — спитала Пікар.

— Куди?

— Так, куди?

— Є багато різних місць, — сказав Ель Сордо. — Дуже багато. Ти знаєш Гредос?

— Там і так уже забагато народу. От побачиш, скоро за всі ці місця візьмуться, дійде черга й до нас.

— Так, але це великий і дуже дикий край.

— Туди важко буде дістатися, — сказала Пілар.

— Усе важко, — відповів Ель Сордо. — До Гредоса так само, як і кудись-інде. Треба йти ночами. Тут тепер дуже небезпечно, і так це диво, що ми досі тут тримаємося. В тих горах безпечніше.

— Знаєш, куди б я хотіла? — спитала його Пілар.

— Куди? До Парамери? Туди нам не пройти.

— Ні,— сказала Пілар. — Не до Сьєрра-Парамери. Я пішла б до Республіки.

— Це можна.

— А твої люди пішли б?

— Так, якби я їм наказав.

— А я за своїх не знаю, — сказала Пілар. — Пабло буде проти, хоч там він міг би сидіти спокійно. В армію його не візьмуть, він застарий — хіба що мобілізуватимуть людей його віку. Циган нізащо не піде. За решту — не знаю.

— Тут надто довго нічого не робилося, і вони забули про небезпеку, — сказав Ель Сордо.

— Сьогоднішні літаки їм нагадали, — сказав Роберт Джордан. — На мою думку, вам навіть зручніше було б діяти з Гредоса.

— Що? — спитав Ель Сордо й подивився на нього зовсім потьмянілими очима. Запитання прозвучало не дуже доброзичливо.

— Звідти вам зручніше буде робити вилазки, — сказав Роберт Джордан.

— Он як, — сказав Ель Сордо. — Ти знаєш Гредос?