— Один он у тому тартаку.
Молодик, що вивчав місцевість, витяг бінокль із кишені злинялої фланелевої сорочки кольору хакі, протер хусточкою скельця і покрутив обідки — поки не вирізнилася дощана стіна тартака; він побачив дерев'яну лавку біля дверей, величезну купу тирси за повіткою, де стояла циркулярка, і частину лісоспуску на протилежному схилі — лотоки, по яких спускали згори колоди. В бінокль поверхня річки була ясна і гладенька, і видно було, як над вигином водоспаду вітер здіймає дрібні бризки.
— Вартового немає.
— З комина йде дим. — сказав старий. — На шворці висить білизна.
— Це я помітив, але ніде не видно вартового.
— Може, він сховався в затінку, — пояснив старий. — Там тепер дуже пече. Сидить, мабуть, у холодку по той бік, от нам його й не видно.
— Можливо. А де другий пост?
— Нижче, за мостом. У хижці шляхового сторожа, на п'ятому кілометрі від перевалу.
— Скільки їх тут? — Він показав на тартак.
— Певно, четверо солдатів і капрал.
— А внизу?
— Більше. Я довідаюся.
— А на мосту?
— Завжди двоє. По одному з кожного боку.
— Нам потрібні будуть люди, — сказав молодик. — Скільки ти можеш зібрати?
— Та скільки завгодно, — відповів старий. — Тут, у горах, тепер багато людей.
— Скільки?
— Чоловік сто, а то й більше. Але вони тримаються маленькими загонами. Скільки тобі треба?
— Я скажу, коли оглянемо міст.
— Ти зразу хочеш його оглянути?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПО КОМУ ПОДЗВІН“ на сторінці 2. Приємного читання.