— Я буду тут за дверима, — сказав я.
— Не журися, любий, — сказала Кетрін. — Я анітрохи не боюся. Це просто лихий жарт.
— Ти моя славна хоробра дівчинка.
Я чекав за дверима в коридорі. Чекав довго. Нарешті з палати вийшла сестра і підійшла до мене.
— На жаль, мадам Генрі дуже погано, — сказала вона. — Я боюся за неї.
— Вона померла?
— Ні, але вона непритомна.
Скидалося на те, що кровотечі виникали одна за одною, їх не можна було спинити. Я зайшов до кімнати й пробув біля Кетрін до останньої хвилини. Весь той час вона була непритомна і помирала недовго.
За дверима в коридорі я заговорив до лікаря:
— Чи я можу сьогодні ще щось зробити?
— Ні. Нічого не треба. Ви дозволите мені провести вас до готелю?
— Ні, дякую. Я ще трохи побуду тут.
— Я знаю, нічого не скажеш. Не можу навіть добрати слів…
— Так, — мовив я. — Нічого не скажеш.
— На добраніч, — мовив він. — Може б, я все-таки провів вас до готелю?
— Ні, дякую.
— То було єдине, що ми могли зробити, — мовив він. — Операція показала…
— Я не хочу про це розмовляти, — сказав я.
— Усе-таки я хотів би провести вас до готелю.
— Ні, дякую.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ“ на сторінці 221. Приємного читання.