Спін

- Я допомогла йому одягнутися. Йому трохи краще в світлий час доби. Не знаю, чому. Ночі важко діють на нього. Учора ввечері він був… твердим.

- Я огляну їх обох. - Я не став питати, чи чула вона які-небудь новини, чи видавали FEMA або Білий дім нові директиви. У цьому не було б ніякого сенсу; всесвіт Керол закінчувався на кордонах її садиби. - Ви повинні більше спати.

- Мені вже шістдесят вісім років. Останнім часом я не сплю стільки, скільки звикла. Ваша правда, я стомлена і дійсно повинна лягти відпочити. Як тільки закінчу. Цей годинник втрачає точність, якщо його не заводити. Чи заєте ви, що ваша матір кожного дня накручувала його? А після того як ваша мати померла, Марі накручувала його всякий раз, коли прибирала. Але Марі перестали приходити близько шести місяців тому. На шість місяців годинник застряг на без чверті четверта. Як у старому анекдоті, що стоячий годинник показує правильний час два рази на день.

- Ми повинні поговорити про Джейсона. Минулої ночі я був занадто змучений, щоб зробити більше, і знав лише основне: Джейсон приїхав без попередження за тиждень до закінчення Спіну і захворів у ту ніч, коли знову з’явилися зірки. Його симптоми були переривчастими, частковий параліч і оклюзія очей, плюс лихоманка. Керол намагалася додзвонитися за медичною допомогою, але обставини зробили це неможливим, так що вона доглядала за ним сама, хоча вона не змогла продіагностувати проблему і дати більше, ніж просту паліативну допомогу.

Вона боялася, що він помирає. Її турбота, однак, не поширювалася на решту світу. Джейсон сказав їй не турбуватися про це. Все буде повернуто до нормального життя найближчим часом, - сказав він.

І вона повірила йому. Червоне сонце не наводило жахи на Керол. Але ночі погані, - сказала вона. Ночі були для Джейсона, як поганий сон.

Я оглянув Діану першою.

Керол поклала її у спальні на верхньому поверсі, - за старих днів там була загальна спальня для гостей. Я знайшов її стан фізично стабільним і вона дихала без сторонньої допомоги, але в цьому не було нічого втішного. Це було частиною етіології захворювання. Прилив передував відпливу, але кожен цикл вимагав ще більше її стійкості і ще більше випрбовував на міцність.

Я поцілував її в сухий, жаркий лоб і сказав, щоб вона відпочивала. Вона не подала ніяких ознак, що почула мене.

Тоді я пішов до Джейсона. Було одне питання, яке я повинен був вияснити.

За словами Керол, Джейс повернувся в Великий Будинок через якийсь конфлікт в Перигелії. Вона не пам’ятала його пояснення, але це було щось повязане з його батьком (Ед знову поводиться погано, - сказала вона), і з тим маленьким чорним зморшкуватим марсіанином, який помер.

Марсіанин. Який забезпечив нас препаратом довголіття що дав Джейсону Четвертий вік. Препарат, який повинен був захистити його від того, що вбивало його зараз.

Він відгукнувся, коли я постукав і ввійшов до тієї кімнати, яку він займав тридцять років тому, коли ми були дітьми і нас оточував світ дітей та зірки були на своїх законних місцях. Тут був прямокутник, який тонко виділявся на стіні, де колись висів плакат сонячної системи. Тут був килим, який одного разу очистили і хімічно вибілили, бо ми колись пролили на нього кока-колу і розкидали крихти їжі в дощовий день, такий як цей.

І в ній був Джейсон.

- Ти постукав, як колись, - сказав він.

Він лежав у ліжку, одітий, - він наполягав на одяганні щоранку, - Керол допомогла йому натягнути чисті штани кольору хакі і блакитну бавовняну сорочку. Його спина була опертою на подушки, і він здавався абсолютно розслабленим. Я сказав,

- Тут мало світла, Джейс.

- Відкрий жалюзі, якщо це потрібно.

Я зробив це, але тільки додав похмурого бурштину до денного світла. - Ти не заперечуватимеш, якщо я огляну тебе?

- Звичайно, я не проти.