TextBook Драбини дійсно не було. Послану з Жавене драбину не привезли. А пожежа розливалася, як розверстий кратер. Смішно було б думати залити її водою з напіввисхлого струмка. Це було б все одно, що вилити склянку води у вулкан.
Сімурден, Гешан та Радуб спустилися в ярок. Говен піднявся у зал третього поверху башти, де був обертний кахмінь, таємний прохід і залізні двері до бібліотеки. Це звідси Іманус запалив сірчаний гніт, це звідси вийшла пожежа.
Говен взяв з собою двадцять саперів. Був єдиний спосіб добратися до бібліотеки — це виламати залізні двері. Відімкнути їх було неможливо.
Почали рубати сокирами. Сокири ламалися. Один із саперів сказав:
— Сталь кришиться об це залізо.
Дійсно, двері були з кутого заліза, скріплені болтами в три дюйми завтовшки.
Взяли ломи і пробували ними пробити двері. Залізні ломи ламалися.
— Як сірники, — сказав сапер.
Похмурий Говен пробурчав:
— Хіба що ядро зможе відчинити ці двері. Треба спробувати підняти сюди гармату.
— Марна річ! — сказав сапер.
І всі на мить занепали духом. Всі руки безсило опустилися. Мовчазні, переможені, приголомшені, ці люди розпачливо дивилися на страшні двері. Червоний відблиск пробивався з-під них унизу. За ними палахкотіла пожежа.
Страшний труп Імануса лежав обіч, зловісний, тріумфуючий.
Може, ще кілька хвилин лише, і все завалиться.
Що робити? Надії вже більше не було.
Говен розпачливо скрикнув, пильно дивлячись на обертний камінь в мурі, що відкривав прохід.
— А маркіз де-Лантенак вийшов он туди.
— І звідти повертається, — почувся голос.
І сива голова показалася у кам’яній рамі проходу.
Це був маркіз.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 85. Приємного читання.