TextBook — Мої діти! Рене! Ален! Жоржетта!
Діти стали озиратися. Вони намагалися зрозуміти. Там, де дорослі люди жахаються, діти цікавляться. А хто легко дивується, того не легко злякати. Невідання не знає страху. Діти, навіть побачивши пекло, певно, розглядали б його з цікавістю.
Мати знову крикнула:
— Рене! Ален! Жоржетта!
Рене-Жан повернув голову. Цей голос вивів його з задуми. Діти мають коротку пам’ять, але вони швидко згадують. Все минуле було для них наче вчора. Рене-Жан побачив свою матір, ніскільки з того не здивувався, і в тому дивному оточенні, в якому вони були, відчув невиразну потребу підтримки. Він крикнув:
— Мамо!
— Мамо! — повторив Гро-Ален.
— Мма! — сказала Жоржетта.
І вона простягла свої рученята.
А мати несамовито ричала:
— Мої діти!
Усі троє підійшли до краю вікна. На щастя, пожежа бушувала з іншого боку.
— Мені дуже жарко, — сказав Рене-Жан.
І додав:
— Печеться.
І він шукав очима матір.
— Іди ж, мамо.
— Йди, мма, — повторила Жоржетта.
Мати, розпатлана, розхристана, закривавлена, покотилася, хапаючись за кущі, в ярок. Там були Сімурден та Гешан, такі ж безсилі унизу, як Говен угорі. Солдати, пойняті відчаєм від своєї безпорадності, копошилися круг них. Жара була нестерпна, але ніхто її не відчував. Вони з жахом дивилися на міст, на висоту арок та поверхів, на недосяжність вікон, їх пекла необхідність допомогти якнайшвидше. Три палаючі поверхи, і ніякої можливості добутися до них! Радуб, поранений шаблею у плече, з відірваним вухом, обливаючись потом і кров’ю, теж прибіг сюди. Він побачив Мітель Флешар.
— Стривай, — сказав він, — це ж розстріляна! Ви таки воскресли?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 87. Приємного читання.