TextBook — І вчора, і позавчора.
— Я це бачу. Ви їхали через Домфрон та Мортен?
— І через Авранш.
— Послухайте мене, вам слід відпочити, громадянине. Ви ж, певно, стомились, та й кінь зовсім зморений.
— Коні мають право втомлюватися, а люди ні.
Господар знову пильно глянув на подорожнього. У того було серйозне суворе обличчя, обрамлене сивим волоссям.
Хазяїн глянув на дорогу, пустинну, доки сягало око, і сказав:
— І ви подорожуєте отак самі?
— Я маю охорону.
— Де ж вона?
— Моя шабля і пістолети.
Корчмар приніс відро води, щоб напоїти коня, і, поки кінь пив, господар розглядав подорожнього й казав сам собі: «Все-таки він скидається на священика».
Вершник спитав:
— Ви кажете, що в Долі йде бій?
— А так. Мабуть, тепер уже почався.
— Хто ж з ким б’ється?
— Один колишній проти другого колишнього.
— Як ви сказали?
— Я кажу, що один колишній, який стоїть за республіку, б’ється проти другого колишнього, який бореться за короля.
— Але ж короля вже немає.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 7. Приємного читання.