TextBook — Дайте вівса моєму коню.
Господар приніс корито, висипав мішок вівса і розгнуздав коня, що, форкнувши, почав їсти.
Розмова тимчасом продовжувалася.
— Скажіть, громадянине, це кінь реквізований?
— Ні.
— Значить, ваш?
— Так. Я його купив.
— Звідки ви їдете?
— З Парижа.
— Мабуть, кружним шляхом?
— Так.
— Я так і думав. Дороги ж усі відрізані. Але пошта ще ходить.
— Тільки до Алансона. Я лишив пошту там.
— А! Скоро у Франції не буде пошти. Коней обмаль. За тристафранкового коня платять шістсот франків, а корму й не докупишся. У мене самого була пошта, а тепер от держу постоялий двір. З тисячі трьохсот тринадцяти начальників пошт двісті вже подали у відставку. А платили за подорож уже по новому тарифу?
— Так, нові тарифи введено з першого травня.
— По двадцять су за милю в кареті, дванадцять су в кабріолеті і п’ять су в фургоні. Ви купили цього коня в Алансоні?
— Так.
— І ви їхали цілий день?
— З самого світанку.
— А вчора?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 6. Приємного читання.