Люди, не відповідаючи, йшли своєю дорогою. Тоді вона спинялася і мовчки роздирала собі груди нігтями.
Проте одного разу якийсь селянин уважно вислухав її. Добрий чоловік замислився.
— Стривайте, — сказав він. — Троє дітей?
— Так.
— Двоє хлопчиків?
— І дівчинка.
— І це їх ви шукаєте?
— Так.
— Я чув, казали люди, що один сеньйор узяв трьох малих дітей і що вони в нього.
— Де цей чоловік? — скрикнула вона. — Де мої діти?
Селянин відповів:
— Ідіть у Тург.
— І там я знайду своїх дітей?
— Можливо, що й знайдете.
— Як ви сказали?..
— Тург.
— Що це таке — Тург?
— Це таке місце.
— Село? Замок? Хутір?
— Я там ніколи не був і не знаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 27. Приємного читання.