TextBook Сімурден спитав Говена:
— Як наші справи?
Говен відповів:
— Ви знаєте це не гірше за мене. Я розігнав банди Лантенака. У нього лишилося дуже мало людей. Він притиснутий до Фужерського лісу, а через тиждень буде оточений.
— А через два тижні?
— Буде взятий у полон.
— А потім?
— Ви бачили мою об’яву?
— Бачив. То що?
— Він буде розстріляний.
— Знову милосердя. Його треба гільйотинувати.
— Я, — сказав Говен, — за військову страту.
— А я, — відповів Сімурден, — за страту революційну.
Глянувши в лице Говенові, він спитав:
— Нащо ти випустив на волю черниць з монастиря Сен-Мар-ле-Блан?
— Я не воюю з жінками, — відповів Говен.
— Ці жінки ненавидять народ. А в ненависті одна жінка варта десяти чоловіків. І чому ти не віддав до революційного трибуналу зграю старих фанатиків-попів, узятих в Лувіньє?
— Я не воюю з стариками.
— Старий піп гірший за молодого. Бунт небезпечніший, коли його проголошують сивоволосі. Зморшкам старості вірять. Не треба облудної жалості, Говен. Царевбивці — це визвольники. Пильно стережи башту Тампля.
— Башту Тампля! Я б випустив із неї дофіна. Я не воюю з дітьми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 23. Приємного читання.