— Ви бачили об’яву?
— Так.
— Вас шукають.
І, кинувши погляд у напрямі до ферми, він додав:
— Там півбатальйон.
— Республіканців?
— Парижан.
— Гаразд, — сказав маркіз, — ходім.
І він ступив крок до ферми.
Чоловік схопив його за руку.
— Не йдіть.
— А куди ж мені йти?
— До мене.
Маркіз глянув на жебрака.
— Слухайте, пане маркіз, у мене не так добре, зате безпечно. Халупка низенька, наче льох. Замість підлоги — підстилка з моху, замість стелі — покрівля з гілля й трави. Ходім. На фермі вас розстріляють. У мене ви спокійно відпочинете. Ви ж, мабуть, втомились. А вранці сині рушать далі, і ви підете куди схочете.
Маркіз розглядав цього чоловіка.
— На чиєму ви боці? — спитав маркіз. — Ви республіканець? Рояліст?
— Я бідняк.
— Ні республіканець, ні рояліст?
— Гадаю, що ні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 52. Приємного читання.