Розділ «Частина перша»

— Я не знав, — чесно відповів той. — На щастя, сила твого друга могутня.

Наш друг…

Емма різко вирвалася з моїх обіймів.

— О Боже! — зойкнула вона. — Г’ю!

У всьому тому гармидері ми геть про нього забули. А він, напевно, спливав кров’ю десь у високій траві. Та коли ми вже збиралися бігти надвір його шукати, він сам з’явився у дверях — вимащений брудом, травою, проте усміхнений.

— Г’ю! — закричала Оливка й побігла до нього. — Ти живий!

— Живий! — радісно відповів він. — А ви всі?

— Завдяки тобі так! — вигукнула Бронвін. — Тричі ура нашому Г’ю!

— Г’ю, ти наш патичок-рятівничок! — докинув Горацій.

— Найкращим чином мої загрозливість і смертельність розкриваються в полі диких квітів. — Г’ю помітно тішила така увага.

— Вибач за всі ті рази, коли я сміявся з твоїх здібностей, — сказав Єнох. — Здається, не такі вони вже й непридатні.

— А ще, — додав Мілард, — я хочу похвалити Г’ю за те, що він з’явився напрочуд вчасно. Серйозно, ще б кілька секунд — і…

Г’ю пояснив, як він уник полону на станції, прослизнувши у простір між поїздом і платформою (як я й думав). Він послав за нами слідом одну свою бджолу, а сам ішов на безпечній відстані.

— Тоді вся сіль була в тому, щоб знайти ідеальну мить для удару, — гордовито промовив він таким тоном, неначе перемога була гарантована відтоді, як він вирішив нас врятувати.

— А якби ти не набрів випадково на поле, де роїлися бджоли? — поцікавився Єнох.

Г’ю витяг щось із кишені й підняв на загальний огляд. То було яйце дивної курки.

— План Б, — сказав він.

Бехір пошкутильгав до Г’ю і потиснув йому руку.

— Юначе, — сказав він, — ми завдячуємо вам життям.

— А де ваш особливий хлопчик? — спитав Мілард у Бехіра.