— Добридень. Я шукаю пані Монфорт.
— Нурієту? Ви помилилися дверима, молодий чоловіче. Вам потрібні ті, що напроти.
— Вибачте. Я щойно туди стукав, але ніхто не відчинив.
— А ви не збирач боргів, правда? — раптом спитала сусідка з підозрою — либонь, таку підозру зумовив її власний досвід.
— Ні. Мені прислав батько пані Монфорт.
— А, тоді все гаразд. Нурієта, певно, читає внизу. Ви її не бачили, коли йшли сюди?
Коли я дістався останньої сходинки, я побачив, що посивіла жінка із книжкою в руках досі сидить на лавці. Я уважно розглядів її. Нурія Монфорт була, безперечно, вродливою жінкою; такі риси цінують видавці модних журналів та студійні фотохудожники. Але молодість її згасала, перетворюючись на сум у її очах. Статуру вона мала тендітну, але, судячи із сивого волосся та зморщок на обличчі, їй уже було сорок. Утім, при м’якому світлі вона здавалася років на десять молодшою.
— Пані Монфорт?
Вона дивилася на мене — і не бачила, немов ще не прокинулася від свого трансу.
— Мене звуть Даніель. Вашу адресу мені дав ваш батько. Він сказав, що ви можете розповісти мені про Хуліана Каракса.
Коли вона почула мої слова, замріяний вигляд злетів з неї геть, ніби вуаль. Я відчув, що згадка про її батька — не надто вдала ідея.
— Це все, що вам потрібно? — спитала вона підозріло.
Я відчув: якщо мені зараз не вдасться завоювати її довіру — я програв. Єдиний мій козир — це правда.
— Будь ласка, дозвольте мені пояснити. Вісім років тому, майже випадково, я знайшов роман Хуліана Каракса на Цвинтарі забутих книжок. А потім я знову сховав цю книжку там, щоб урятувати її. Її хоче знищити чоловік, який називає себе Лаїном Кубертом, — сказав я.
Вона витріщилася на мене, не ворушачись, немов боялася, що світ навколо неї розіб’ється на шматки.
— Я заберу у вас лише кілька хвилин, — додав я. — Обіцяю.
Вона покірно кивнула головою.
— Як там мій батько? — спитала вона, не дивлячись мені у вічі.
— Добре. Він трохи постарішав. Дуже за вами скучив.
Нурія Монфорт видала дивний звук, який я не міг зрозуміти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 33. Приємного читання.