Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— Чому?

— Сьогодні вихідний день!

Тьотя Аля перепитала Ерика:

— Що Поля сказала?

А він відповів мамі:

— Сама в неї запитай, вона тут щось мимрить ледь чутно.

Я образилась.

Краще мовчати. Своє серце можна наповнити або любов’ю, або злом. Я зрозуміла одну важливу річ: нікого не можна вважати своєю власністю і кожен має право, щоб бути.

Поля

Причапала сьогодні до школи: дивлюсь, а банда Лур’є-Левиці вже виглядає когось біля воріт.

Хотіла повз пройти.

Але Міла перегородила мені дорогу і каже:

— Поліно, ти в Мамеда (або Мехеда — я не зрозуміла точно) закохана, так?

Спочатку я навіть трохи злякалась, бо мені здалося, що вона сказала «Ахмеда».

Я подумала: зараз буде бійка, їх шестеро, а моїх дівчат немає, і кофтина в мене нова, а стане дірява.

— То з Мехедом, значить, крутиш? — повторила Міла.

Почувши незнайоме ім’я, я знизала плечима й сказала:

— Ти зовсім, чи що?!

На що Яха, Малка й Німа заявили:

— Звичайно, з ним! Він сам сказав!