Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

— ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! — кричав Морґан.

Він висунув закривавлений язик і з жахним тріумфом виголосив шкільну примовку: «Ядада-ядада-ядада-я!» Його ноги, взуті в брудні лофери від «Ґуччі», здіймалися вгору-вниз. Одна з них наступила на відкушений кінчик язика і вчавила його глибше в пісок.

— ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! ЗАСТРЕЛЬ ЦЕ! — горлав Морґан.

Цівка «Везербі» кілька секунд рухалася по колу, як тоді, коли Ґарднер готувався стріляти по гумовій коняці. Тоді завмер. Джек тримав Талісман навпроти грудей. Перехрестя прицілу спинилося на блискучій, круглій плямі. Куля тридцять шостого калібру пролетить наскрізь, підірве його — і сонце стане чорним… «Але перш ніж це станеться, — подумав Ґарднер, — я побачу, як груди найгіршого на світі хлопчика вибухнуть».

— Він мертве м’ясо, — прошепотів Ґарднер, і почав плавно тиснути на спусковий гачок «Везербі».

Річард зі значними зусиллями звів очі, і його засліпив сонячний зайчик. Двоє чоловіків. Один ледь схилив голову набік, а інший наче танцював. Знову сонячний зайчик — і Річард усе зрозумів. Він зрозумів… а Джек дивився не в той бік. Джек споглядав скелі, біля яких лежав Спіді.

— Джеку, стережися! — закричав він.

Джек здивовано озирнувся.

— Що?

Це трапилося дуже швидко, і Джек майже повністю усе пропустив. Річард бачив усе і розумів усе, але він навряд чи зміг би пояснити Джеку, що трапилося. Сонячне світло знову відбилося від прицілу гвинтівки. Цього разу промінь влучив у Талісман, а Талісман відбив його просто в стрільця. Саме так Річард потім розповів Джеку, але це було все одно, що сказати ніби Емпайр стейт білдінґ має кілька поверхів.

Талісман не просто відбив сонячний промінь; він його якимось чином підсилив. Назад повернулася товста смуга світла, яка нагадувала промінь смерті з фантастичних фільмів. Промінь світив лише мить, але його відбиток зберігався на сітківці Річарда ще годину. Спершу білий, потім зелений, згодом синій. Зрештою, він згас лимонно-жовтим сонячним сяйвом.

— Він мертве м’ясо, — прошепотів Ґарднер, і раптом приціл наповнився живим вогнем. Товсті скляні лінзи вибухнули. Розплавлене скло полилося назад в праве око Ґарднера. Набої в магазині «Везербі» вибухнули, рознісши середню частину гвинтівки на шмаття. Один із шматків металу відірвав Ґарднеру праву щоку. Інші сталеві уламки і друзки вихором пролетіли навколо Слоута, зовсім його не зачепивши. Троє Во́вків залишилося разом із ним опісля всього. Тепер двоє з них кинулися навтьоки. Третій лежав на спині мертвим, вдивляючись у порожнє небо. Спусковий гачок «Везербі» стирчав у нього якраз поміж очей.

— Що? — загорлав Морґан. Його закривавлений рот відкрився. — Що? Що?

Ґарднер якимось дивним чином нагадував Дикого Койота з мультфільмів про «Дорожнього бігуна» після того, як ще один прилад компанії «Акме» дав збій. Він відкинув рушницю вбік, і Слоут побачив, що всі пальці його лівої руки зникли. Права рука Ґарднера з жіночою делікатністю поправила сорочку. Під нею з внутрішнього боку паска ховалися піхви для ножа — м’який чохол із дрібнозернистої ніжної шкіри. Він дістав обвитий хромованими кільцями шматок слонової кістки. Натиснув на кнопку, і з’явилося тонке семидюймове лезо.

— Поганий, — прошепотів він. — Поганий! — Його голос дужчав. — Усі хлопчики! Погані! Це аксіома! ЦЕ АКСІОМА! — Він кинувся до тротуару «Ейджинкурта», на якому стояли Джек та Річард. Його голос ставав дедалі вищим, поки не перетворився на тонкий гарячковий вереск.

— ПОГАНИЙ! ЗЛИЙ! ЗЛИЙ! ПОГАААНИЙ ЗЛИИИИИИИИ…

Морґан ще постояв якусь мить, а тоді схопився за ключ на шиї. Тримаючись за нього, він заспокоїв своє збентеження і збурені думки.

Він піде до старого нігера. Саме там я і схоплю його.

— ЗЛИИИИИИИИИИИИИИИ… — горлав Ґарднер і, поки біг, тримав убивчий ніж перед собою.

Морґан обернувся і побіг пляжем вниз, у протилежний бік. Він збагнув, що всі Во́вки втекли. Усе гаразд. Він потурбується і про Джека Сойєра, і про Талісман самотужки.