Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

— Правильно, Енді! — сказав він: — Удар мене. Я й не поворухнуся. Чудова мішень.

Енді Ворвік стиснув кулак, замахнувся… і завагався. У його очах відбилася невпевненість. На столі Ґарднера стояв електронний годинник. Очі Джека ковзнули по ньому і повернулися до Ворвіка.

— Минуло чотири хвилини, Енді. Скільки часу треба, щоб вивести машину з гаража? Особливо, коли він поспішає?

Сонні Сінґер підскочив із крісла Сонячного Ґарднера, обійшов стіл і кинувся до Джека. Його вузьке обличчя палало від люті. Пальці стиснулися в кулаки. Ворвік, значно сильніший за Сонні, спинив його. На обличчі Ворвіка відбилася тривога — сильна тривога.

— Зажди.

— Я не хочу цього чути! Я не…

— Чому б тобі не спитати в Кейсі, як далеко сирени? — спитав Джек, і Ворвік ще більше насупився. — Вас надурили, ви хіба цього не знали? Окреслити Вам проблему? Тут дуже паршиво. Він знає це — вже унюхав. Він скинув усе на вас. Зважаючи на звуки зверху…

Сінґер вирвався із рук Ворвіка і ляснув Джека по щоці. Його голова смикнулася вбік і повернулася на місце.

— Усе дуже й дуже погано.

— Замовкни, інакше я тебе вб’ю, — зашипів Сонні.

Цифри на електронному годиннику змінилися.

— Уже п’ять хвилин.

— Сонні… — У Ворвіка на мить перехопило подих. — Давай знімемо з нього цю штуку.

— Ні! — крик Сонні був ображеним, лютим… і вкрай наляканим.

— Ти знаєш, що казав Превелебний, — швидко сказав Ворвік. — Раніше. Коли приїхали люди з телебачення. Ніхто не має бачити гамівних сорочок. Вони не зрозуміють. Вони…

Клац. Увімкнувся інтерком:

— Сонні! Енді! — Голос Кейсі повнився переляком. — Вони близько. Сирени! Що нам робити?

— Розв’яжімо його зараз! — обличчя Ворвіка зблідло, і лише на вилицях горів рум’янець.

— Ще Превелебний Ґарднер сказав…

— Мене не їбе, що там казав Превелебний Ґарднер! — Голос Ворвіка стишився до шепоту. Тепер він озвучував найбільший дитячий страх: — Вони нас упіймають, Сонні! Вони нас упіймають!