Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

Вовк стрибнув у кухню, приземлившись на всі чотири лапи. Проскочив повз Донні Кіґана і, навіть не глянувши на нього, вилетів у коридор.

Вовк! Вовк! Просто тут і зараз!

Так, це голос Вовка звучав у його голові, але він був глибшим, багатшим і більш вольовим, ніж той, який Джек чув. Він розрізав туман болю в голові, як швейцарський ніж.

Джек подумав: «Вовк біжить за Місяцем». Із цією думкою у свідомість прийшли тріумф і смуток.

Сонячний Ґарднер глянув угору, і його очі звузилися. Тієї миті він сам скидався на звіра — звіра, що відчув вітер небезпеки.

— Превелебний? — спитав Сонні. Дихав він важко, а зіниці розширилися до максимуму. «Він насолоджується, — подумав Джек. — Якщо я почну говорити, Сонні розчарується».

— Я щось почув, — сказав Ґарднер. — Кейсі, іди й глянь, що там на кухні та в спільній кімнаті.

— Добре.

Кейсі пішов. Ґарднер знову поглянув на Джека:

— Я скоро збираюся поїхати в Мансі, де хочу, побачивши містера Морґана, негайно повідомити йому певну інформацію. Тож краще поговори зі мною, Джеку. Звільни себе від подальших страждань.

Джек подивився на нього, сподіваючись, що скажені удари серця не відбиваються ні на обличчі, ні в пульсації жили на шиї. Якщо Вовк вирвався з Ящика…

Ґарднер тримав в одній руці медіатор, який дав Джекові Спіді, а в другій — монету, яку хлопчик отримав від капітана Фаррена.

— Що це таке?

— Коли я переношусь, вони обертаються на черепахові яйця, — сказав Джек і зареготав — дико, істерично.

Обличчя Ґарднера потемніло від злоби.

— Зв’яжіть йому руки, — сказав він Сонні та Енді. — Зв’яжіть йому руки і зніміть із цього гадючого виплодка штани. Погляньмо, якої він заспіває, коли ми підсмалимо його яйця.

Гек Баст смертельно знудився на сповіді. Він чув це і раніше, усі ці дрібні грішки. Я поцупив гроші з маминої сумочки, я курив косяки на шкільному подвір’ї, ми виливали в паперовий пакет клей і нюхали його. Я робив те, я робив се. Дитячі штучки. Жодної схвильованості. Нічого такого, що могло б відірвати його думки від болю в руці. Гек хотів спуститися вниз, попрацювати над цим Сойєром. А тоді б вони взялися за великого придурка, який захопив його зненацька і скалічив його гарну праву руку. Так, поратися коло великого придурка було б справжньою насолодою. Краще за все мати під рукою набір болторізів.

А поки що пацан на ім’я Вернон Скада дзижчав:

— …тож ми з ним побачили ключі в замку, ви розумієте про що я… От він і почав: «Давай застрибнемо в цю лярву і об’їдемо квартал». Але я знав, що це неправильно, і сказав про це, а він: «Ти всього-на-всього боягузливе курча». Я на те: «Ні, не боягуз, — якось так. А він: — Доведи! Доведи!» «Не буду я цупити авто покататися», — кажу я, а він…

«Боже правий», — подумав Гек.