Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

— Там щось є, — знервовано сказав Джордж.

Донні промовчав. Він закінчив чистити картоплю і грівся біля духовок. Він не знав, що робити. Далі коридором відбувалася Сповідь, і йому хотілося бути там — там безпечно, а тут він дуже і дуже нервувався — але Рудольф їх не відпускав. Краще залишатися на місці.

— Я щось почув, — додав Джордж.

Донні загиготів:

— Гик! Гик! Гик!

— Боже, твій сміх мене доводить до сказу, — скрикнув Джордж. — У мене під матрацом лежить новий випуск «Капітана Америки». Я дам тобі його почитати, якщо визирнеш на вулицю.

Донні похитав головою і знову заіржав, як осел. Джордж поглянув на двері. Звуки. Шкрябання. Ось що це таке. Шкрябання у двері. Схоже на пса, який хоче, аби його впустили. Загублене, бездомне цуценя. От тільки як загублене, бездомне цуценя могло шкрябати зверху дверей семи футів заввишки?

Джордж підійшов до вікна і визирнув надвір. Він не міг нічого розрізнити в мóроці. Ящик був лише темнішою тінню серед тіней. Джордж попрямував до дверей.

Джек кричав так голосно і сильно, що подумав, ніби ось-ось надірве горлянку. Тепер до них приєднався ще й Кейсі зі своїм хитким животом, і для них це було добре, бо тільки втрьох Кейсі, Ворвік і Сонні Сінґер могли дати раду руці Джека і тримати її над вогнем.

Коли Ґарднер забрав запальничку цього разу, на руці Джека набряк чорний пухир завбільшки з четвертак.

Ґарднер підвівся, узяв зі столу конверт, підписаний «ДЖЕК ПАРКЕР», і приніс його назад. Дістав гітарний медіатор.

— Що це?

— Медіатор, — ледь вимовив Джек.

Руки страшенно пекли.

— Що це на Територіях?

— Я не знаю, про що ви.

— Що це?

— Кулька. Ви що, сліпий?

— На Територіях це іграшка?

— Я не…