Квідич крізь віки

менше дванадцяти свинцевих бладжерів того періоду. Бладжери були виявлені як в ірландських

торф'яниках, так і на англійських болотах. «Без сумніву, — пише Аґата Ґолавль, — перед нами саме

бладжери, а не гарматні ядра. Помітні невиразні сліди від магічно заряджених бит. Також можна бачити

ознаки чаклунського (у відмінності від маґлівського) виробництва — гладкість лінії, довершена симетрія.

Вирішальним аргументом стало те, що кожна з цих куль, будучи випущеною з коробки, починала з свистом

носитися по моєму кабінету, прагнучи збити мене з ніг». Свинець опинився дуже м'яким для виготовлення

бладжерів (кожна вм'ятина, що залишилася на м'ячі, впливала на його здатність летіти по прямій). Сьогодні

всі бладжери робляться із заліза. Вони мають десять дюймів в діаметрі. Бладжери зачаровані переслідувати

будь-яких гравців, не роблячи ніяких відмінностей. Надані самі собі, вони ударять найближчого до них

гравця. Саме тому завдання відбивачів — відкинути бладжери якнайдалі від своєї команди.

Золотий снич. Золотий снич має розмір грецького горіха, тобто розмір золотого сниджета, і зачарований

уникати упіймання якомога довше. Існує легенда про золотого снича, якому вдалося ухилятися протягом

шести місяців на вересовій поляні Бодмін в 1884 році. У результаті обидві команди здалися, проклинаючи

гру своїх ловців. Корнуельські чаклуни, знайомі з місцевістю, стверджують, що снич все ще живе на поляні,

але мені не вдалося перевірити це.

ГРАВЦІ

Воротар. Воротарі, безумовно, існували вже в XIII столітті, але їх роль з тих пір змінилася. Згідно Захару

Брюзґі, воротар «повинен першим поспішати до корзин, бо його завдання не дати квафелу в них потрапити.

Воротар повинен остерігатися і не залітати дуже далеко від своїх воріт, щоб не піддавати їх небезпеки в

свою відсутність. Проте, швидкий воротар може забити гол і встигнути повернутися до своїх воріт, щоб не