Зрив

  - Щось хочеш знати?

  - Та я, в загальному, перший день у грі. Мені все цікаво.

  - Чого не полюєш, а по шинках сидиш? Знаєш, що за народ у нас тут збирається?

  Кивнув.

  - Мені тепер поспішати нікуди, часу попереду багато, встигну.

  Воїн розуміюче посміхнувся:

  - На зрив йдеш?

  - Угу, здоров'я несподівано підвело. Але якщо все зростеться, може, воно тоді й на краще буде, мені тут починає подобатися...

  - Хтозна, хтозна... - задумливо протягнув співрозмовник.

  - А що тепер з дівчиною, ви її в клан візьмете?

  - В який клан?

  - Ну, цих, - я напружив пам'ять, - Олдерів.

  Чоловік зареготав:

  - А хто тобі сказав, що я звідти?

  "Е-е, облом. Якось у мене зовсім вилетіло з голови, що стандартні налаштування інтерфейсу показують лише ім'я гравця".

  Я швидко викликав меню і розкидав потрібні галочки. Тепер, якщо вдивитися і побажати, то над гравцем спливала підказка.

   - Ерік. 109 рівень. "Ветерани".

  Останнє, мабуть, означало ім'я клану, до якого належав воїн.

  - Пардоньте, господар просто попередив, що тут все Олдерам належить, а в системні настройки я глибоко ще не лазив.

  - Та ОК все! - Ерік був добродушний і веселий. - А за старперів ти маєш рацію, їм тут багато чого належить. Але самі вони вважають за краще жити по кланових замках та особняках у золотому колі. В шинку їх нереально зустріти, у них свої, закриті заклади. Акули капіталізму, туди їх за ногу... Багато забезпечених людей похилого віку, бізнесменів, а то і мільйонерів вирішують почати друге життя. Грошей у них кури не клюють, переводять частину статків в Іншосвіт, багато скуповують, ще частіше самі будують. Однак чимало чого і корисного організовують, бізнес-орієнтоване мислення, нічого не поробиш... Банк там, альтернативний ігровому, замутили, пошту, СМСки і так далі.