Розділ «Середа»

Ерлшор злякано обернувся, але, впізнавши хазяїна, просяяв.

— Боже, містере Трент, адже так до смерті налякати можна!

Том Ерлшор хутко згорнув газету і сховав її до задньої кишені штанів. Дивлячись на нього — лисого, з віночком сивого волосся (чисто тобі Санта — Клаус!), з обличчям, що аж ніби потріскалося під широкою усмішкою, Уоррен Трент подумав, чому він раніше ніколи не помічав, як догідливо й фальшиво посміхається цей тип.

— Давненько ви до нас не навідувалися, містере Трент. Вже й не пам’ятаю, коли були тут востаннє.

— Тебе це хіба ображає?

Ерлшор зам’явся.

— Н-ні.

— Ще б пак: нащо хазяїн тому, в кого своя рука владика…

Ледь помітна тривога промайнула в барменових очах. Він засміявся — мабуть, щоб заспокоїти себе.

— У вас завжди напоготові якийсь жарт, містере Трент. О, до речі, я вам зараз щось покажу. Хотів принести до вас нагору, але так і не зібрався. — Ерлшор висунув під стойкою шухляду, вийняв конверт і видобув звідти кольорову фотографію. — Це Дерек — мій третій онук. Ач, який опецьок. Здоровий, як його мати, а все завдяки тому, що ви для неї колись зробили. Етель — цебто, моя дочка, пам’ятаєте? — часто розпитує мене про вас. І вона, і всі мої домашні просто моляться на вас. — Він поклав фотографію на стойку.

Уоррен Трент, навіть не глянувши, посунув її назад, Ерлшорові в руки.

Старший бармен збентежився.

— Ви чимось незадоволені, містере Трент? — І, не дочекавшись відповіді, додав: — Може, вип’єте чогось?

Трент хотів був відмовитися, але, передумавши, кинув:

— Шипучку з джином.

— Одна мить, сер!

Том Ерлшор блискавично зібрав докупи пляшки з інгредієнтами. Трент завжди з насолодою спостерігав, як він працює. Колись, запрошуючи до себе гостей, він нерідко доручав Томові готувати напої — в цьому той був справжній віртуоз; точності й своєрідній вишуканості його ощадливих рухів міг би позаздрити професіональний жонглер. Ось і тепер, повороживши буквально кілька секунд, він артистичним жестом підніс хазяїнові келих.

Уоррен Трент ковтнув і схвально кивнув.

— Смачно? — спитав Ерлшор.

— Авжеж, — відказав Трент. — Добра штука. — Він глянув Ерлшорові просто в очі. — Я задоволений, бо це — останній коктейль, зроблений тобою в моєму готелі.