— Що? — але йому стало страшно, бо він уже здогадувався.
— Том каже, що ти був сам, — закінчив Ґреґ.
27
Морт довго не міг нічого сказати. Він просто був не в змозі щось сказати. Ґреґ теж мовчав, щоб дати йому час на роздуми. Том Ґрінліф, звісно, був не першої молодості — старший за Дейва Ньюсома щонайменше на три, а то й на всі шість років. Але на старечий маразм він іще не страждав.
— Господи, — зрештою видихнув Морт. Дуже тихо. Насправді йому трохи бракувало повітря.
— Я підозрюю, — несміливо почав Ґреґ, — що це якраз Том міг трохи щось наплутати. Ти ж знаєш, він уже далеко не…
— Першої молодості, — закінчив Морт. — Я знаю. Але якщо і є в Ташморі людина, яка більш сторожко ставиться до незнайомців, ніж Том, то я її не знаю. Ґреґу, він усе своє життя незнайомців запам’ятовує. Це входить в обов’язки доглядачів, правда? — помовчавши, Морт не стерпів і випалив: — Він же дивився на нас! Дивився впритул на нас обох!
Обережно, наче напівжартома, Ґреґ спитав:
— Морте, а тобі точно цей парубок не наснився?
— Про це я навіть не думав, — повільно відповів Морт, — дотепер. Якщо насправді цього не було, а я бігаю й розказую людям, що було, тоді я, мабуть, божевільний.
— Ой, таке мені й на думку не спадало, — занадто квапливо запевнив його Ґреґ.
— Зате мені спадало, — відповів Морт. І подумав: «Але, може, це якраз те, чого він хоче. Змусити людей думати, що ти божевільний. І, може, щоб урешті-решт те, про що думають люди, справдилося».
О так. Аякже. І він домовився провернути це дільце на пару зі старим Томом Ґрінліфом. А взагалі-то це Том змотався в Деррі й підпалив будинок, а Шутер лишився тут і прикінчив кота. Так усе було?
А тепер подумай. Добре ПОДУМАЙ. Чи був він тут? Чи був він тут НАСПРАВДІ?
І Морт замислився. Він думав про це напруженіше, ніж про будь-що у своєму житті; напруженіше, ніж навіть думав про Емі й Теда та про те, що з ними робити, після того як того травневого дня знайшов їх у ліжку разом. Невже Джон Шутер — це його галюцинація?
Він знову згадав, з якою швидкістю Шутер схопив його і кинув об борт машини.
— Ґреґу?
— Морте, я тут.
— Том і машини не бачив? Старий універсал, номери Міссісіпі.
— Він каже, що вчора не бачив на Лейк-драйв жодної машини. Лише тебе, ти стояв у кінці стежки, що спускається до озера. Подумав, що ти краєвидом милуєшся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чотири після півночі» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рівно північ“ на сторінці 213. Приємного читання.