Елміра міцно стиснула Томову руку. Том і далі не розплющував очей і тільки кривився.
— Шановні дами, — сказала Елміра. — Я співчуваю вам. Я ж знаю, чого ви натерпілися за останні десять років. І знаю, чому ви голосували за оцю місіс Гудвотер. Ви ж повинні годувати своїх чоловіків, синів, дочок. Ви повинні жити на ті кошти, які маєте. Отож ви не могли дозволити собі, щоб у вас прокисало молоко, не сходило тісто на хліб, згорали пироги. Ви не хотіли, щоб ваші діти захворіли в один місяць на свинку, вітряну віспу й коклюш. Не хотіли, щоб ваш чоловік розбив свій автомобіль чи наразився десь поза містом на електричний дріт високої напруги. Але тепер усе те скінчилося. Тепер ви можете нічого не боятися. Вас більш не мучитиме ні печія, ні біль у попереку, бо я принесла добре слово, і ми зараз виженемо нечисту силу з оцієї відьми, що зачаїлася серед нас!
Усі роззирнулися навколо, проте не побачили ніякої відьми.
— Я кажу про вашу головуй. - крикнула Елміра.
— Це про мене! — озвалася місіс Гудвотер і помахала рукою до присутніх.
— Сьогодні,- важко дихаючи, провадила Елміра й для певності сперлася руками на стіл, — я пішла до бібліотеки. Пошукати способів, як протидіяти злу. Як позбутися людей, що ошукують інших і верховодять ними, і як розвіяти відьомські чари. І я таки знайшла спосіб відстояти всі наші права. Я відчуваю, як у мені наростає могутня сила. Добра сила всілякого чарівного зілля та хімічних речовин. У мене всередині… - Вона замовкла й похитнулася. Кліпнула очима. — У мене всередині винний камінь, і… той, як його… нечуйвітер, і молоко, заквашене при місячному світлі, і…
Елміра знову змовкла й замислилась. Потім стулила рота і з глибини її нутра раптом вихопився якийсь чудний тоненький звук. Вона на мить заплющила очі, немов заглянувши в себе, щоб побачити, де там та її сила.
— Місіс Браун, вам недобре? — спитала місіс Гудвотер.
— Мені дуже добре, — повільно промовила Елміра. — А ще там морквяний сік, і дрібно покришений корінь петрушки, і ягоди ялівцю…
І знову затнулася, так наче якийсь внутрішній голос звелів їй: «Замовкни!» — а тоді обвела поглядом жіночі обличчя в залі.
Аж раптом увесь зал поплив у неї перед очима, спершу ліворуч, а тоді праворуч.
— Корінь розмарину і цвіт жовтецю… — мов уві сні промовила Елміра й пустила Томову руку.
Том розплющив одне око й поглянув на неї.
— Лавровий лист і пелюстки красолі… - провадила вона.
— Може б, вам краще сісти, — мовила місіс Гудвотер. Одна з жінок, що сиділи збоку, встала й відчинила вікно.
— Сухе сім'я бетелю, лаванда, товчені зернятка з яблук-кисличок… — сказала Елміра Браун і замовкла.
А тепер мерщій починаймо вибори. Мені потрібні ваші голоси. Я сама рахуватиму.
— Нема куди так поспішати, Елміро, — зауважила місіс Гудвотер.
— Ні, є куди. — Елміра глибоко, уривано зітхнула. — Пам'ятайте, шановні дами, вам більш нема чого боятися. Голосуйте так, як ви завжди хотіли. Голосуйте за мене і… - Усе знов захиталося перед її очима тепер уже вгору і вниз. — Я головуватиму чесно. Отож усі, хто за місіс Гудвотер, скажіть «за».
— За, — сказав увесь зал.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 69. Приємного читання.