— Гей, Томе, ти чуєш?
— Чую… тридцять, тридцять один… Іди геть!.. Тридцять три, тридцять чотири…
— Можеш далі не рахувати, осьде на градуснику за дверима вісімдесят сім, і ще піднімається, то й не потрібні ніякі цвіркуни.
— Цикади!.. Тридцять дев'ять, сорок… Не цвіркуни!.. Сорок два…
— Вісімдесят сім градусів. Я думав, тобі цікаво знати.
— …сорок п'ять… це ж у домі, а не надворі!.. Сорок дев'ять, п'ятдесят! П'ятдесят один, п'ятдесят два, п'ятдесят три! П'ятдесят три плюс тридцять дев'ять буде… дев'яносто два градуси!
— Хто сказав?
— Я сказав! Не вісімдесят сім за Фаренгейтом, а дев'яносто два за Сполдінгом!
— Ну ти, а ще хто?
Том підхопився і став, звернувши розпашіле обличчя до сонця.
— Я і цикади, ось хто! Я і цикади! А ти сам-один! Дев'яносто два, дев'яносто два, дев'яносто два за Сполдінгом — і край!
Обидва стояли й дивилися в нещадне безхмарне небо, що, мов зіпсований фотоапарат з розсунутим затвором, витріщалося на непорушне, прибите лютою спекою, напівживе місто.
Дуглас заплющив очі, і на внутрішньому боці рожевих просвічених наскрізь повік перед ним безглуздо затанцювали одразу двоє сонць.
— Раз… два… три… — заворушились його губи, — …чотири, п'ять, шість…
Тепер цикади сюрчали ще шаленіше.
●
Від полудня до заходу сонця й від півночі до світанку на вулицях Грінтауна, штат Іллінойс, можна було побачити чоловіка, коня й фургон, що їх знали всі двадцять шість тисяч триста сорок дев'ять жителів містечка.
Часто серед дня непосидющі дітлахи зненацька, без усякої видимої причини, спинялися, затихали й казали:
— Он їде містер Джонас!
— Он їде Нед!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 116. Приємного читання.
TextBook