— І все те на одній оцій карті?
— Усе як є, Томе.
У ясному світлі електричної лампочки всі троє — два хлопчаки і стара чаклунка — нахилили голови й усе дивились та дивились на ще чисту, але таку багатонадійну карту, і їхні блискучі очі прозирали кожне з тих незбагненно прихованих слів, що невдовзі мали випливти із туманного небуття.
— Гей-егей! — мовив Том як міг тихіше.
І Дуглас, так само пошепки, переможно підхопив:
— Гей-егей!..
●
Під гарячою полудневою зеленню дерев тихий голос монотонно тягнув:
— …дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять… Дуглас повільно рушив через лужок.
— Томе, що це ти там лічиш?
— …тринадцять, чотирнадцять… помовч… шістнадцять, сімнадцять… Цикади… вісімнадцять, дев'ятнадцять…
— Цикади?
— А чорт! — Том забрав руки від очей. — Чорт, чорт, чорт!
— Стережись, почують, як ти лаєшся.
— Чорт, чорт, чорт, нечиста сила! — крикнув Том. — Тепер мушу починати все з початку. Я рахував, скільки разів сюркнуть цикади за п'ятнадцять секунд. — Він підняв свого дводоларового годинника. — Треба порахувати, додати тридцять дев'ять, і дізнаєшся, скільки в цю хвилину градусів тепла. — Він подивився на годинник, заплющив одне око, нахилив голову вбік і знову зашепотів:- Раз, два, три…
Дуглас ліниво повернув голову й прислухався. Здавалось, у розжареному білястому небі здригався й бринів напнутий мідний дріт. Знов і знов, наче електричні розряди, падали з оглушених дерев і потужно били у вуха ті пронизливі металічні звуки.
— …сім, — лічив Том, — вісім…
Дуглас поплентав на веранду. Болісно мружачи очі, зайшов у передпокій. Постояв трохи, тоді повернувся на веранду й мляво гукнув Тома.
— Зараз рівно вісімдесят сім градусів за Фаренгейтом.
— …двадцять сім, двадцять вісім…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 115. Приємного читання.
TextBook