Розділ «Ми різні, але…»

Усередині було прибрано, великі валізи стояли замкнені. Я ніде не побачив ні одягу, ні взагалі якихось її речей. Не побачив нічого, крім американського паспорта на письмовому столі. Невже мій? Але він зараз у мене, я надійно заховав його, коли знайшов. Я розгорнув паспорт і глянув на фото. З картки на мене дивилася Таму.

Цього не могло бути, але все ж таки то була вона, знята у білій сорочці. На другій сторінці я прочитав ім’я — Теммі Савані. Таму Сафарі? Місце народження — штат Коннектикут, США. Невже вона шпигунка і капітан мав рацію? І навіщо їй знадобився мій паспорт?

— Коли роздивитесь, віддасте мені? — пролунав її голос. Дівчина вже була тут, стояла спиною до дверей.

— Ти американка?

— Ні.

— Тоді шпигунка?

— Ні. Але я все поясню, якщо ви мене вислухаєте.

— Поясни, поясни, — сказав я, зневажливо кидаючи паспорт на стіл, і плюхнувся на стілець. Чомусь заболіла голова, знову почало стугоніти в скронях, крім того, я розгубився.

— Я тут у справах, тільки й усього. Я торговельний агент і представляю певні фінансові інтереси.

— Ти видавала себе за просту арабську дівчину.

— Необхідна конспірація. — Вона стояла спокійно, тримаючи руки в кишенях свого чорного вбрання.

— Гаразд, хто ж ти насправді?

— А якби я тобі сказала, що б ти вчинив?

— Що вчинив? Гадаю, нічого. Я не цікавлюся ні комерційним шпигунством, ні торгівлею. Інша річ, якби ти була політичною шпигункою, якою я тебе й вважаю; хіба ти переконаєш мене, що я помиляюся. Що ж до всього іншого, то, як каже мій батечко, бізнес є бізнес.

— Твій батько мудра людина. Я повинна з ним зустрітися. Переконана, що з фінансового боку це було б корисно для нас обох.

— Так, тобі варто з ним побачитись — ти вже навіть висловлюватися починаєш так, як він. То звідки ти?

— Все одно ти не знаєш.

Це мене роздратувало.

— У мене не так погано з географією. Це, можливо, моя найулюбленіша дисципліна. Всі країни я знаю і навіть нові.

— Моя країна неймовірно далеко. До неї кілька світлових років.