Розділ «Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу»

У нетрях Темнолісу

Живчик аж затрусився з жаху, зрозумівши, що він накоїв.

— Але я не знав, — запротестував він. — Я не те хотів.

— Ти покликав мене — і я прийшов, — мовив темнолесник, і щось лиховісне забриніло в його голосі. — Я йшов за тобою, не спускав із тебе ока. Не з однієї халепи я тебе вирятовував, досить тобі було у неї вскочити, — після цих слів запала мовчанка. — Чи не думали ви тоді, паничу Живчику, що я можу це все почути? — провадив він, уже трохи лагідніше. — Я завжди все чую: і тих, хто відбився від своїх, і тих, кому самотньо, і тих, хто не знаходить собі місця. Я допомагаю таким, я веду їх, а часом...

— Часом? — промурмотів Живчик.

— Вони самі з’являються переді мною, — прогримів голос. — Як прийшли сюди ви, паничу Живчику.

Завіса туману знову порідшала. Тепер вона плавала в повітрі легенькими пасмами, наче павутиння. І Живчик пересвідчився, що стоїть над самісіньким урвищем. За кілька вершечків від нього земля спадала кручею в чорну, як безмісячна ніч, безодню. Позаду літали згустки ядучих хмар, а попереду... Живчика огорнув моторошний жах, він не витримав і закричав. Попереду, зносячись над пусткою, бовваніло огидне вищирене обличчя самого темнолесника. Шорстка шкіра була вкрита бородавками, а з роз’юшеного обличчя звисало пасмами волосся. Він окинув Живчика пожадливим поглядом і облизнувся.

— Ходіть-но до мене, — лагідно попросив він. — Ви ж покликали мене — і ось я тут. Ступіть останній крок, чого ж ви? — і він простяг хлопцеві свою руку. — Тепер ви заодно зі мною.

Живчик поглянув скоса назад, не в змозі відірвати очей від жахливого чудовиська. Пара закручених рогів закінчувалася гостряками. Темнолесникові плечі огортав покритий слизом сірий плащ, спадаючи у нескінченну порожнечу.

— Один маленький крок, — улесливо сказав він, киваючи Живчикові пальцем. — Дайте мені свою руку. — Живчик позизував на кощаві пазуристі пальці. — Тільки й усього, паничу Живчику, ви це зробите — і ми разом, — не вгавав медовий голос, а жовті зіниці потвори поширшали. — Бо ви особливий.

— Особливий, — прошепотів Живчик.

— Особливий, — повторив темнолесник. — Я знав це з тої миті, як уперше почув ваш поклик. Вас тоді палило якесь нестримне бажання, у вас вирувала порожнеча, і ви прагнули її чимось заповнити. А я можу вам допомогти. Я можу стати вашим напутником. Чи не цього ви хочете, га, паничу Живчику? Адже ви прагнете знань. Ви хочете осягнути світ. Ось чому ви збочили зі стежки.

— Так, — озвався, мов крізь сон, Живчик. — Ось чому я зійшов зі стежки.

— Темноліс не для вас, — провадив темнолесник ласкавим переконливим тоном. — Хіба це ваша доля — горнутися до інших зі страху, ховатися по кутках, боятися всього на світі, коли ти поза домом?

Ви — такі, як я! Ви — шукач пригод, мандрівник, дослідник. Підслухувач! — його голос став тихим, довірливим. — Ви теж могли би стати темнолесником, паничу Живчику. Я можу стати вашим навчителем. Дайте мені руку, і тоді ви побачите.

Живчик ступив крок уперед. Аж тут шпигнуло у викрученій нозі. Темнолесник, і досі завислий у повітрі над порожнечею, затремтів. Обличчя чудовиська скривилося від болю. У кутиках жовтих очей виступили сльози.

— Подумайте, яке у вас було життя! Весь час бути насторожі. Вічно боятися небезпек. Усякчас труситися від страху. Але, паничу Живчику, можна ж і помінятися ролями. Досить подати мені свою руку.

Живчик зніяковіло переступав з ноги на ногу. Почувся гуркіт і звук падіння, начебто від скелі відірвалася брила і загула у прірву.

— А я теж виглядатиму, як ти?

Темнолесник закинув голову назад і зайшовся лиховісним сміхом.

— Чи ж ви вже забули, юний марнославцю? — сказав він. — Ви зможете виглядати, як вам заманеться. Могутнім войовником, вродливим принцом… Як тільки забажаєте. Уявіть собі, паничу Живчику, — розпинався перед хлопцем темнолесник. — Ви зможете бути гобліном або печерником, — і поки він це говорив, перед Живчиковими очима зайшла ціла низка змін — обличчя, знайомі йому аж надто добре, замиготіли, як у калейдоскопі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У нетрях Темнолісу» автора Пол Стюарт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу“ на сторінці 90. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи