Розділ без назви (3)

З такими думками Фред засинає.

Поруч із ним Джуді, яка також спить, починає шепотіти. Ґорґ… аббала… Багряний Король. І жіноче ім’я.

Це ім’я — Софі.

6

У кабінеті поліцейського відділку Френч Лендінґа на столі дзвонить телефон. Боббі Дюлак саме колупається в носі. Залишивши свій останній здобутий скарб на підошві черевика, бере слухавку.

— Алло, відділ поліції, говорить офіцер Дюлак. Чим можу вам допомогти?

— Привіт, Боббі. Це Денні Чеда.

Боббі стривожився. Денні Чеда — його часто називають Чіта — один із чотирнадцяти копів РПП (радіо-патрульної поліції) Френч Лендінґа, він зараз на чергуванні, тож, за правилами радіо-патрульного, має зв’язуватись по радіо, окрім винятків, коли передається інформація, пов’язана якимось чином із Рибаком. Дейл дав розпорядження патрульним офіцерам дзвонити по телефону, якщо вони передають дані, які, на їхню думку, пов’язані з убивцею. Оскільки є надто багато охочих підслухати інформацію, у тому числі засранець Венделл Ґрін.

— Денні, що сталося?

— Можливо, нічого, а можливо, щось не зовсім добре. У мене в багажнику кросівка і велосипед. Я знайшов їх на Квін-стрит. Біля «Притулку для старих Макстона».

Боббі береться за блокнот, що перед ним, і починає записувати. Невеличка тривога щораз поглиблюється.

— З велосипедом все гаразд, — веде далі Денні, — просто стояв там на підніжці, але ж разом із кросівкою…

— Так, так, я тебе зрозумів, Денні, але ніколи не знаєш, що може бути наслідком злочину.

«Господи, допоможи, щоб це не були наслідки злочину, — думає Боббі Дюлак. — Не доведи Господи».

Щойно тут була мати Ірми Френо, вона приходила, щоб побачитися з Дейлом, і хоча не було вересків і криків, вона вийшла зі сльозами на щоках, схожа на смерть. Вони досі не впевнені, що маленька дівчинка стала третьою жертвою Рибака, але…

— Боббі, я був змушений, — говорить Денні. — Я був змушений знайти телефон, а в машині я сам, залишати велосипед там я теж не хотів, щоб хтось інший його не підібрав. Не вкрав, чорт забирай. Велосипед хороший, «Швін» з трьома швидкостями. Я тобі скажу, кращий, ніж у моєї дитини.

— Де ти зараз?

— Поблизу «7-11», на підйомі до 35-го. Я позначив хрестиком місце перебування велосипеда і кросівки крейдою на тротуарі. Одягнувши рукавички, я поклав кросівку в сейф-пакет. — У голосі Денні дедалі більше відчувається тривога.

Боббі розуміє, що той, мабуть, відчуває, проте схвалює вибір Денні. Їздити самому важко, проте так робить багато копів у Френч Лендінґу, незалежно від того, працюють вони повний робочий день чи ні — задля економії бюджету. Проте якщо ситуація з Рибаком повністю вийде з-під контролю, впливові громадяни, поза сумнівом, збільшать бюджет.

Можливо, це вже вийшло з-під контролю, — думає Боббі.