Розділ без назви (3)

— Так, звичайно. Я використовую його для приготування «Кентукі Ґетвейс». Також…

— Викладай на бар, — каже йому Джек.

Дейл, не стримуючись, обурюється.

— Якщо часу так мало, як ти кажеш, Джеку…

— Це важливо. — Він спостерігає, як Лестер Мун ставить маленьку пластикову приплюснуту пляшечку з медом на бар.

Несподівано з’являється думка про Генрі. От кому би сподобалося те диво, яке він збирається продемонструвати! Але заради Генрі він би не показував цих трюків. Йому не довелося б марно витрачати дорогоцінну силу слова. Генрі повірив би одразу, так само, як повірив, що він міг би доїхати від Тремпелю до Френч Лендінґа — до місяця, якщо на те пішло, — якби хтось дав йому шанс і ключі від авто.

— Я принесу ще, — сміливо каже Лестер. — Мені не шкода.

— Просто поклади на край стійки, — каже йому Джек. — Цього досить.

Він робить, як йому кажуть. Пляшка має форму ведмедика. Її зігріває без шести хвилин полуднішнє сонце. В телевізорі почалась стрілянина, яку Джек ігнорує. Він ігнорує все, зосереджуючи думки, як промені сонячного світла крізь збільшуване скло. На мить він відпускає їх, залишаючи в голові лише одне-єдине слово:

(ДІЯМБА)

Спершу він чує тихе дзижчання. Воно зростає і переходить у щось схоже на гул безпілотника. Шнобель, Док і Дейл оглядаються навколо. Якусь мить нічого не відбувається. А тоді осяяний сонцем вхід до бару тьмяніє. Таке враження, неначе до «Сенд Бар» запливла дуже маленька дощова хмаринка…

Смердючий Сир видає здавлений крик і, махаючи руками, відходить назад.

— Оси! — кричить він. — Це оси! Рятуйтесь!

Але це не оси. Док і Лестер Мун могли б не знати цього, але Шнобель і Дейл Ґілбертсон — хлопці з села. Вони одразу ж упізнають, що це бджоли. Джек тим часом тільки дивиться на рій. Піт виступає йому на чолі. Він щосили зосереджується на тому, що він хоче, щоб бджоли зробили.

Вони оточують пляшечку з медом такою щільною хмарою, що її майже не видно. Дзижчання стає голоснішим, і пляшка починає підніматися, похитуватись з боку в бік, як крихітна ракета з не зовсім вдалою системою наведення. Вона повільно хитається туди-сюди вбік банди Сойєра. Бджоли несуть пляшку в шести дюймах над баром. Джек простягає руку. Пляшка опускається на долоню. Джек стискає пальці. Операцію завершено.

За мить бджоли піднімаються над його головою і їхнє дзижчання конкурує з голосом Лілі, котра кричить:

— Залиште цього високого виродка мені! Це він зґвалтував Стеллу!

Потім бджоли стрімко рухаються до дверей і зникають.

На годиннику з написом «Кінґсленд Ель» — 11 : 57.

— Свята Марія, матір Божа, — шепоче Шнобель.