Розділ без назви (3)

— Ей, — кричить він. Шнобель і Мишеня його не чують. — Ей! Стоп!

— Ти знайшов його? — викрикує Док.

— Під’їдь до цих недоумків і поверни їх назад, — каже Сонні.

— Це тут? — запитує Док, вдивляючись поміж дерев.

— А що, по-твоєму, я знайшов? Звичайно, що тут.

Док збільшує швидкість, зупиняється просто ззаду Сонні ій дивиться на ліс.

— Док, ти її побачив, — вигукує Диктатор Білл, теж пришвидшуючи байк.

— Ні, — каже Док.

— Ти звідти не побачиш, — каже йому Сонні. — Може, ти нарешті поїдеш і скажеш Шнобелю, щоб він повернувся сюди?

— А ти чому не поїдеш? — каже Док.

— Тому що, якщо я залишу це місце, то можу більше ніколи його не знайти, чорт забирай, — каже Сонні.

Мишеня і Шнобель проїхали вже близько шістдесяти футів, безтурботно продовжуючи свій шлях.

— Але я досі нічого не бачу, — каже Док.

Сонні зітхає:

— Під’їдь до мене. — Док, сидячи на своєму «Фет Бою», стає паралельно з мотоциклом Сонні, а тоді підходить іще на кілька дюймів уперед. — Там, — каже Сонні, показуючи на знак.

Док мружиться і нахиляється, кладе голову на кермо Сонні.

— Де? О, тепер бачу. Він страшенно побитий.

Зігнена верхня частина знака відкидає тінь на нижню. Якийсь непривітний хлопчина проходив повз і зігнув знак бейсбольною биткою. А його ще крутіші старші брати спробували вбити його, розстрілявши 22 калібром, і зрештою завдали йому coup de grâce[6].

— Де ж тут дорога? — запитує Док.

Схвильований Сонні показує на пласку пелену темряви праворуч від знака, яка простягається до наступного трохи меншого дуба. Дивлячись на неї, він бачить, що темрява втрачає свою двомірність і поглиблюється, стає схожою на печеру або чорну діру, отвір у повітрі. Темна діра печери то зменшується, то розширяється і перетворюється на дорогу на землі завширшки близько п’яти з половиною футів і такою ж, напевно, завдовжки.