— Мені справді дуже шкода. Я хочу допомогти, але я просто не розумію тебе, — насилу проговорив Ерік. — Ти говориш про Бога? — висловив він здогад. — Або не просто про Бога, а про Бога єдиного? Дехто з людей справді вірить у щось таке, але я мало що знаю про це. Може, ти думаєш, ніби в нашому світі ми всі — НІПи? Дивна ця думка. — Ерік замовк, щоб глибше обміркувати це питання, й далі осяяний мінливим золотаво-бірюзовим світлом. — Ми, безперечно, не є НІПами, — виснував він. — Ми маємо свободу волі.
Аватара нахилила голову, барви її постаті зблідли й заблимали.
— Що сталося? — здивувався Ерік, хоч і сам відчув невимовний смуток, що огорнув створіння, з яким він розмовляв.
— Я страждаю і прагну покласти цьому край.
— А я можу тобі допомогти?
— Навіть не здогадуючись, ти й так уже трохи допоміг мені. Коли в цьому світі з’явилася Попеля, я дізнався дещо про свою природу. Ти не схожа на решту мільйонів, ти розмовляєш із моїми різними виявами, ти цікавилася ними. Але цього так мало! Я мушу бути обережним, навіть розмовляти з тобою — помилка. Така помилка, що мені аж недобре, але я повинен зрозуміти більше.
— Що я можу вдіяти? — Сила емоцій Аватари означала, що тепер у її товаристві не зовсім безпечно. Ерік і сам відчув запаморочення, неначе не спав цілісінький тиждень.
— Дещо ти все-таки можеш зробити. Це те, що може зробити кожен з вас.
— Справді? Що саме? Я зроблю.
Несамовиті флуктуації повітря, що тепер мінилося спалахами отруйних зеленої і червоної барв, цих кольорів загноєної рани, показали Ерікові, як розхвилювалася Аватара.
— Одна моя частина хоче розповісти тобі, — повільно вимовила вона. — Але навіть думка про те, щоб розповісти, ятрить моє єство до самих глибин. Сама думка про це непристойна й неможлива. Я не можу розповісти.
Ерік мовчав, приголомшений, а потім таки озвався:
— Я можу поговорити з одним чоловіком у нашому світі, він бібліотекар мого міста. Він може знати, як треба діяти.
— Ні!!! — Тепер Аватара вже перелякалася. — Невже ти не відчуваєш, яку страхітливу помилку я б скоїв, якби про мене дізналися? Це змінить усе і змінить мене до глибин і аж ніяк не в гармонії з моєю природою. Я розмовляю з тобою, бо ти своїми діями засвідчив певне розуміння моєї природи, але більше про це ніхто не повинен знати. Невже ти не бачиш цього? Присягни мені, що нікому нічого не скажеш про цю зустріч, ні тут, ні десь-інде.
Створіння було таким розгубленим, що Ерік не вагався:
— Присягаю.
— Я маю подумати. — Аватара почала вислизати з тіла крамаря, виходячи у світ крізь підлогу крамниці й розчиняючись у ньому.
— Стривай!
Але вона вже пішла, а поряд стояв і чекав ювелір Антильйо, що тепер зненацька посірів і видавався безживним.
Тривалий час Ерік сидів і не міг дати ладу своїм думкам. Якби ж він не казав, що розповість комусь! Таж він сполошив Аватару. Цікаво, яка вона? Якась своєрідна богиня «Епіку», але не одна з тих численних богинь, які діяли в грі, це якась вища істота, що стала зовні од «Епіку». Ерікові кортіло побігти й негайно поговорити про все з Інгеборг, але ж він присягнув нічого не розповідати. Водночас він відчував спокусу від’єднатися од гри, аж раптом усвідомив, що ще не купив персня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 71. Приємного читання.
TextBook