Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— А хто за пропозицію Годмунда?

Цього разу руки підняли Годмунд, Рагнок, Торкел і Брунгільда.

Усі повернулися до Гальфдана, що не голосував.

— Я не певен. Я не можу вирішити. Це дуже ризиковано.

— Крові та помсти! — Годмунд із великою, як на свої літа, силою вдарив рукою по столу. — Ви тут не для висловлення думок, — ви члени комітету, які мають ухвалити постанову. Подавай свій голос!

— Гаразд. Я підтримую Беку.

Старий кивнув головою, неначе був цілком задоволений, що Гальфдан узагалі голосував, дарма що подав свій голос проти нього.

— Отже, пропозиція Беки набрала п’ять голосів, — оголосила Глейд. — Саме такої політики ми й будемо дотримуватися.

— Отак воно, — спокійно мовив Годмунд, попри свою поразку. — Але цієї стратегії не можна дотримуватися необмежено довго. Гадаю, нам треба зібратися за тиждень і послухати, що повідомить Свейн.

— Згодні всі? — глянула Глейд поверх окулярів, щоб побачити вирази облич комітетників. — Гаразд. У такому разі засідання відкладене.

Свейн підвівся разом із Вольфом.

— А знаєте, що цікаво? — запитав Вольф, знову зав’язуючи волосся хвостиком на потилиці.

— Що?

— Я, власне, згоден зі старим. Я тільки хотів побачити його обличчя, коли він програє.

— Справді кумедно, — усміхнувся Свейн. А за мить зітхнув.

— Що?

— Мені треба їхати до Гоупа. Не знаю, коли ти востаннє покидав Майклгард, але їжа й вино на Півдні огидні.

Тепер уже Вольф розреготався й поплескав Свейна по плечу:

— Товаришу, твою жертву не забудуть.

Останнім виходячи з кімнати, Годмунд знову прошкутильгав до вікна, дивлячись на заклопотане місто. З коминів тяглися довгі цівки диму, а з високих труб броварень здіймалися хмари пари. Двері прочинилися й до кімнати, невпевнено ступаючи, знову зайшов Рагнок.