Місто було прикрашене, мов на свято. На всіх мурах і вежах майоріли барвисті прапори, серед багатьох інших гербів переважав ворон, зображений на гербі герцога Снігового Краю. Браму заквітчали гірляндами квітів.
— Що за день сьогодні особливий? — запитала Інгеборг, із цікавістю роздивляючись навколо.
— Думаю, це заради нас, — трохи знічено мовив Ерік.
— Що? Ти комусь розповів? — розсердилася Сігрид, що Ерік розбовкав про їхню таємницю до того, як вони надійно заволоділи багатством.
— Що ж, тільки торгівцеві з мисливської крамниці.
— Це добре, — урвав їх BE перше ніж вони посварилися. — Так воно й має бути.
Коли команда увійшла до міста, здається, всі міщани вибігли привітати їх: купці і крамарі, майстри та їхні учні, міська сторожа й вулична шпана. Вони живоплотом поставали вздовж вулиць і вимахували з вікон. Їх розважали штукарі, ляльковики, трубадури й поети — всі вони зупинялися, щоб і собі радісно гукнути і спробувати закинути квітку на один із возів, які вервечкою їхали по бруківці.
BE був у своїй стихії, махав рукою у відповідь і дякував за привітання. На ньому вже висіла гірлянда квітів, яку почепила молода жінка, що вибігла з юрби. Решта гравців почувалася трохи незатишно, опинившись у центрі уваги загалу. Подекуди серед барвистого юрмиська НІПів видніли сірі обличчя інших гравців; не було й сумніву, що вдома вони спостерігали цей парад з певним скепсисом. Уперше на пам’яті живого покоління в грі сталося щось незвичайне, тож од гравців навряд чи можна було сподіватися, що вони серйозно сприймають захоплений крик юрби:
— Драконовбивці!
Господар банку, поважний і старий високий ельф, стояв і зустрічав їх, коли вони виїхали на широкий майдан перед банком. Він діяв спокійно, немов йому щодня траплялося бачити драконові скарби. Порух руки — і службовці почали розвантажувати вози, кілька писарів записували всі надходження до книг у шкіряних палітурках.
— Будь ласка, ходімо зі мною.
Ерік знову, як і давніше, при зустрічі з ювеліром Антильйо і дроворубом, помітив у персонажі банкіра присутність розуму і жвавість почуттів, хоча це були речі незвичні. Кинувши кілька занепокоєних поглядів на скарби, що, коли зняли брезент, знадливо заблищали, заясніли на сонці, друзі пішли за високим ельфом.
Кабінет господаря був оздоблений скромно, але вишукано. У прегарній витонченій вазі стояли екзотичні живі сині квіти на довгих стеблах. То була єдина прикраса, хоча різьблені дубові стільці та стіл самі по собі були такої тонкої роботи, що всі гравці, посідавши, немов піднеслися.
— Мої вітання, це найвидатніше досягнення, і таке, що вкриє вас невмирущою славою. Можливо, я буду перший, хто дізнається ваші імена? — усміхнувся він їм і блиснув очима під кущистими бровами.
Поки вони називали себе, він легенько кивав головою, почувши кожне нове ім’я.
— Для таких незмірно багатих клієнтів, як ви, забирання навіть частки вашого багатства буде вкрай обтяжливим. Уже не кажучи про те, яку дратливу увагу ви можете привернути до себе. — Він глянув на них, чекаючи виявів згоди, й повів далі: — Тож ми вважаємо, що для наших найшляхетніших клієнтів буде найкращим, якщо вони вдадуться до послуг душею відданого джина.
Не побачивши жодних ознак розуміння, власник теленькнув срібним дзвіночком, що сяяв на його столі. Одразу увійшов ще один, набагато молодший ельф зі срібною тацею, на якій стояло п’ять кришталевих пляшок і лежало п’ять кинджалів.
— З вашого дозволу я сам подбаю про це.
Ельф-служник поставив тацю на стіл і вийшов.
— У кожній з цих пляшок сидить джин з ефірних площин. — Побачивши, що гравці розгубилися, високий ельф зробив широкий помах рукою. — Ефірні площини — це магічний вимір, що обступає наш власний вимір, він завжди присутній, але бачити його можуть лише нечисленні. Отож ці джини — істоти з газу, які завдяки тим площинам пересуваються навдивовижу швидко. Всі цивілізовані купці знають, що вказівки, дані цим джинам, наш банк виконає. — Оскільки діти й далі були спантеличені, власник знову пояснював: — Коли ви відкоркуєте пляшку, джин з’явиться, ви поясните йому свої бажання, і та істота миттю прийде до мене або мого заступника, і ми виконаємо ваші бажання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 62. Приємного читання.