У двері гучно й наполегливо постукали. Ерік широко усміхнувся.
— Це до тебе, Еріку. Мабуть, Інні прийшла, — мовила Фрея.
Ерік розчахнув двері, й до хати заскочила Інгеборг, її очі аж іскрилися, прагнучи зустрітися з його очима. Ерік заточився в її міцних обіймах і побачив позаду дівчини Б’єрна, що радісно усміхався й водночас, здається, трохи збентежився поведінкою сестри.
— Ой, Еріку, хіба це не чудово? — Інгеборг знову і знову обіймала хлопця.
Якийсь час Еріка стримував внутрішній опір, бар’єр, зумовлений зосередженістю на битві з драконом, а потім його не стало. Ерік міцно пригорнув до себе Інгеборг, а вона не менш палко відповіла йому. Ерік тицьнувся обличчям у її теплі коси, що пахли квітами. Сила їхніх обіймів свідчила про їхнє щастя — ба навіть про щось більше.
— А я гадав, що мені доведеться покинути вас, геть усіх, і, можливо, назавжди. — На очі Ерікові накотилися сльози, то були сльози щастя. Інгеборг кивнула головою, ніжно потершись об його щоку.
— Тепер усе буде гаразд.
Знаючи, що тут присутній і Б’єрн, Ерік востаннє обняв гаряче тіло, що горнулося до нього, потім вони роз’єднали обійми, кілька розметаних пасом волосся Інгеборг прилипли до його розпашілої щоки.
Досить незграбно Б’єрн і собі простер дебелі руки, і хлопці на хвилину обнялися й відчули, що їх об’єднує щира приязнь.
— Як подумаю про це… — з острахом похитав головою Б’єрн. — Така невеличка відстань од загибелі до успіху. Отоді, коли ти був без лука, а вони обоє промахнулися.
— Атож, мені аж серце заніміло, думала, ми пропали, — погодилась Інгеборг.
— А твоє вміння глузувати спрацювало, — провадив далі Б’єрн. — Подумати тільки, од якої дрібниці залежало наше життя!
— А тепер пора подумати про приємніші речі, — усміхнувся Ерік. — Часу в нас небагато. Нам треба приготуватися й доправити той скарб до Ньюгейвена.
— Звичайно, — кивнула Інгеборг. — Ми просто хотіли побачити тебе, — і глянула на нього очима, повними щастя й гордості.
— Я радий, що ви прийшли, — сказав Ерік і додав після паузи: — До зустрічі в «Епіку».
Розділ 14
Розкол Комітету
и драконовбивці! Ми драконовбивці! — BE лежав горілиць на величезній купі золотих монет. Він виводив ті слова що є сили, наповнивши колись страхітливу печеру відлунням свого недоречного співу.
Гравці увійшли до печери збуджені, розмовляючи про те, як їхні друзі та родини відреагують на новину і що вони куплять для своїх господарств і свого округу. Завдяки відьомським чарам, до яких удалася Інгеборг, усе навколо світилося приємним бірюзовим світлом, відображеним у сталактитах, що прикрашали печеру.
Першою ознакою багатства стало кілька золотих і срібних монет, потім вони натрапили на брошку тонкої філігранної роботи, і Сігрид причепила її до свого плаща; далі шкіряну сумку із золотою застібкою і двома невеличкими сапфірами на пряжці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 61. Приємного читання.
TextBook