Розділ «Конор Костик ЕПІК»

Епік

# УСМІШКА

Як заспокоює процес гармонізації зі своїм упевненим персонажем.

Потужний вибух барв і звуків розвіяв пітьму.

У грі знову йшов дощ. Попеля була досить високо в горах, тож клапті низьких хмар повільно тяглись уздовж долини якраз над її головою.

— Еріку, привіт! Мені не спалося.

BE був уже тут. Його ельф запряг віслюка у віз, готуючись до від'їзду.

— Еге ж. А я дивуюся, що заснув.

Вони сіли поруч на возі, дослухаючись, як шумить дощ у навколишніх деревах, і обидва не мали бажання говорити про битву, що чекає їх. Поволі яснішав ранок, а дощ змалів до дрібнесенької мжички. Зненацька перед ними матеріалізувалися Б’єрн та Інгеборг.

— Чудово, піду за Сігрид, — мовив BE і зник.

* * *

Пополудні вони дійшли до драконової долини. Дороги вже не було, гравці по черзі вели віслюка, а решта тим часом ішли поруч із возом, що хилився в різні боки, й не давали викотитися стрілам. Тоненький шар ґрунту з травою скрізь навколо них проривали зазубрені каменюки й купи білих камінчиків. Рослинність у тих місцях була вбога, і тільки подекуди якась смілива червоненька квітка ожвавлювала сіру одноманітність краєвидів.

Потім вони піднімалися вузьким видолинком, під ногами ставало дедалі більше каміння, а високі скелі обабіч здіймалися, наче справжні стіни. Зрештою віслюк зупинився й навіть не ворушився.

— Пусте. Лишаймо його, — мовив Ерік. — Ми вже недалеко.

— А безпечно лишати тут віслюка? — запитала Сігрид.

— Ще б пак! Жодне інше створіння не наважиться полювати так близько від Червоного Дракона.

Друзі розвантажили віз, кожен узяв собі на спину величезну в’язанку стріл, але віз однаково стояв наполовину повний. Неподалік попереду лежала величезна чорна брила. Попеля скинула коло неї свій вантаж і видерлася нагору.

— Підходьте. Я покажу наші позиції.

Уздовж скелястих стін долини всюди видніли чорні отвори, кожен з яких міг бути входом до печери. Дно тієї віддаленої долини вистеляло тільки каміння, ніде нічого не зеленіло. Де-не-де були помітні лиховісні купки попелу, земля всіяна кістками та іржавими частинами обладунків.

— Не переживайте, — нервово засміявся Ерік. — Більшість тих кісток — мої.

— Я радий, що ти знаєш це місце, — похитав головою Б’єрн. — Адже годі вгадати, в якій печері дракон.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 57. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Конор Костик ЕПІК
  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи