— Ой, чудово! Дякую, Сігрид. Їжа тут жахлива, — поскаржився Ерік, ставлячи мед на столик коло ліжка.
— Б’єрне, дай йому свій подарунок, — підганяла Інгеборг, стараючись, щоб Ерік швидше побачив усе, що вони принесли.
— Еріку, на, — зніяковівши, Б’єрн витяг із сумки картонну коробочку. Зверху на ній був намальований човен у морі поблизу Остерфіорда. Ерік відкрив коробочку, всередині були сотні дрібних фрагментів мозаїки, зроблених із тоненького картону.
— Еріку, він витратив увесь день, вирізаючи їх. І, крім того, покрив їх лаком, щоб не стирався малюнок, — аж сяяли з радості очі Інгеборг.
— Я двічі намагався скласти цю картину. Але, підбираючи, ти завжди зможеш визначити, чи правильний фрагмент узяв, — сором’язливо пробурмотів Б’єрн.
— Дякую, Б’єрне. Це дуже гарний подарунок.
— А ось і мій, — Інгеборг витягла плутаний клубок мотузочок і планочок. Ерік подумав, що то лялька.
— Гм, дякую, Інгеборг, — мовив він і почав розплутувати, і аж потім побачив, що то рухлива скульптурка для підвішування.
— Я думала, вона нагадуватиме тобі про Остерфіорд, — радісно пояснила Інгеборг. — Дивись, ось черепашка з пляжу. А ось шишка з твоєї ялини. А це має бути твій віслюк. Тільки його важко зобразити. Бачиш? Я зрізала трохи шерсті з хвоста Лівана.
— Інгеборг, ти чарівниця! — засміявся Ерік. — Цікаво, чи дозволять вони мені повісити її отут на бильці.
— Звичайно дозволять. Б’єрне, прив’яжи її.
Старший брат почав роззиратися, шукаючи, в кого спитати дозволу. Потім, стенувши плечима й немов вибачаючись, підвівся зі стільця і прив’язав скульптурку до бильця. Вона хиталася, обидві руки повільно оберталися одна навколо одної.
— Інні, яка вона гарна! — захоплювався Ерік, дивлячись на теплі усмішки друзів. Для нього було справжнім одкровенням, що вони так турбувалися про нього й не полінувалися виготовити подарунки.
Ерік помітив, що BE чекає його уваги.
— Ось. Сподіваюся, ти ще не читав її, — подав йому книжку BE. А називалася вона так: «Уроки стратегії гри в «Епік».
— Ні, не читав, — з цікавістю розгорнув книжку Ерік. Зміст просто зачаровував: «Поєдинки», «Чари для битв просто неба» і багато іншого. — Здається, і справді дуже добра. Великий Еріку, дякую, що розлучився з нею.
— Не варто, — відмахнувся од подяки BE. — Я ніколи не мав часу простудіювати її як слід. А ти, застрявши тут на два тижні, може, й матимеш.
Обличчя друзів, такі осяйні і приязні, раптом спохмурніли.
— Як нам не пощастило, — зітхнула Сігрид.
Засмучена Інгеборг тільки скрушно похитала головою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 36. Приємного читання.
TextBook