Розділ «Конор Костик ЕПІК»

Епік

— Але ж, тату, тоді має відбутися перший етап випускного турніру!

— Атож, — протяжно й сумно зітхнув Гаральд. — І все-таки, синку, твоє здоров’я найважливіше. І, зрештою, тебе ніхто не квапить вибиратися з Остерфіорда.

— Знаю. Але ж ідеться не про мене. Я думаю про інших. — У голові хлопця закрутився вихор думок і почуттів. — Що станеться з командою? Адже ми всі заявлені як «Остерфіордські гравці». Інні, BE, Сігрид. А Б’єрн навіть поступився своїм місцем у команді сільськогосподарської школи, щоб бути разом з нами. А як щодо наших тренувань? — Думки гарячково наздоганяли одна одну. Години тренувань на мисливських угіддях і на арені пропали марно. Його мрія про виклик Центральному Комітетові видається тепер нездійсненною фантазією.

Приголомшені Ерік і Гаральд довго сиділи мовчки.

Пополудні по Еріка прийшли санітари й поклали його на ноші на коліщатках. Поки його везли лікарняним коридором, ноші жалібно, немов налякана пташка, вищали після кожного оберту коліщат. Черк, черк, черк… Тиньк на стелі коридору порепався, а подекуди й зовсім відпав, там виднівся жовтуватий камінь. Зрештою санітари зупинили візок у кімнаті з великою рухомою лампою, спрямованою на нього, немов змія, що ладна кинутись.

Тривалий час Ерік лежав сам, чув, як десь далеко бахкають двері, і трохи боявся тієї змії. Потім до кімнати почали заходити люди, і хлопець уловив уривки розмови.

— Ви повинні зробити розтин отут і відгорнути шкіру так, аж поки зможете схопити запалений апендикс..

— Тут не повинно бути надто багато крові, а якщо буде, нехай одна сестра витирає тампоном, щоб ви бачили, що робите. Крім того, тримайте наготові затискач: адже ніколи не знаєш…

Саме тоді сестра збагнула, що Ерік чує їхню розмову:

— Будь ласка, візьміть і зробіть анестезію! — кинула вона.

— Ось, удихни.

Ерікові підсунули під ніс ядучий ватний тампон на кінчику довгого пінцета. Він удихнув.

Після операції Ерік прокинувся вкрай розбитий. Найменший рух озивався болем в усьому тілі, тож він лежав горілиць, дослухаючись до інших людей, що були в палаті. Відлуння кроків на твердій підлозі свідчило, що палата досить велика. Навколо скрізь тихенько звучали голоси, жоден із них не був досить гучним, щоб розчути окремі слова. День повільно минав, сутеніло, тіні спустилися з порепаної стелі й полізли далі, аж поки їх розігнало тьмяне світло олійних ламп.

Уночі було ще гірше, спати він міг лише уривками. Не спалося не тільки через те, що тіло все-таки забагато ворушилось, а й тому, що він опинився в дивній палаті. Ерік збагнув, що навколо нього хворі діти; інколи він чув звуки якоїсь невидної приглушеної діяльності, й ніколи не стихало ледь чутне бурмотіння.

Наступного дня медсестра, міняючи простирадла, наказала йому підвестися. То були тяжкі муки, й Ерік не йняв віри, яка жорстока та сестра, наполягаючи, щоб він сів на стілець поруч із ліжком. Ерік уперше після операції глянув на свій живіт. Ватно-марлева пов’язка, що була зверху, міцно приклеїлася кров'ю до тіла. Спроби відірвати її викликали гострий біль, ще страшніший за біль від згинання, тож він не чіпав її. Простирадла, які зібрала медсестра, теж були вкриті кров’ю.

Ерікові щодня ставало дедалі легше згинати тіло, коли він опускав ноги на підлогу. І щодня відлущувалося дедалі більше засохлої крові, аж поки нарешті він із великою полегкістю зміг зняти всю замащену кров’ю пов’язку. На ділянці нижче від шлунка, десь посередині між пупком і правою сідницею, проступав великий білий рубець. Він скидався на білого блідого хробака й мав майже тридцять сантиметрів завдовжки. М’які тканини були стулені докупи кільканадцятьма широкими стібками. Тепер Ерік, одягнений у видану в лікарні нову бавовняну піжаму, вже міг помаленьку ходити, тримаючись за болючий бік.

Якось пополудні батько-мати привели з собою його друзів. Вони зайшли, озираючись, майже несміливо, спантеличені розміром палати й кількістю людей, що були навколо ліжок.

— Я тут! Інгеборг! — помахав рукою Ерік, і друзі заквапилися до нього.

— Еріку, ми принесли тобі подарунки, — гордо проказала Інгеборг.

Сігрид подала йому горщичок меду.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 35. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Конор Костик ЕПІК
  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи