Розділ «Конор Костик ЕПІК»

лідий, похмурий світанок розмалював Ерікову кімнату сірими барвами. Він прокинувся рано і якийсь час, ще дрімаючи, дивувався, чого йому треба вставати так рано. Може, Великий Ерік запросив його піти куди-небудь? Ні, це було марення. Потім Ерік згадав і побіг до ванної, його нудило і він виблював. У роті лишився присмак зелених яблук.

— Мамо! — прихилився Ерік до одвірка в кімнаті батька-матері. Вони обоє ще спали в ліжку, видніли їхні умиротворені обличчя. — Мамо! — голосніше повторив Ерік.

Фрея підвела голову, розплетені каштанові коси розсипались їй по обличчю:

— Еріку? Що сталося?

— Я занедужав.

— Іди й ляж у своїй кімнаті. Я за хвилину підійду.

Стеля в Еріковій кімнаті вже посвітлішала, її грубий тиньк і пасмуги вапна нагадували йому снігові краєвиди, які можна створити в амфітеатрі, граючи в «Епік».

— Еріку, що сталося? — приклала мати йому руку до чола.

— Мене нудить. Мені болить живіт.

— Де саме?

— Тут, — поклав руку Ерік одразу нижче пупка. Тепло руки трохи заспокоювало.

Відгорнувши спітнілий чуб у сина на лобі, мати поцілувала його, її вуста були холодні.

— Ой, Еріку, ти гориш! Як, по-твоєму, ти доїдеш на возі до Гоупа? Щоб тебе там оглянули лікарі?

— Атож. На возі. Ліван повезе мене, — бурмотів Ерік, тимчасом як гарячка палила його мов вогнем.

Поїздка до Гоупа тривала цілу вічність, і все-таки вони добулися туди миттю. Гаральд дістав Еріка з хутр, у які його закутали в дорогу. Хлопець раптом відчув, як його морозить, і затремтів усім тілом. Лікарня схожа на бібліотеку, думав він, багато вікон. Іти для нього було надто великим зусиллям, тож коли люди взяли його за кінцівки та голову й понесли, він не опирався. Ліжко, в яке його поклали, було біле й холодне.

— Привіт, юначе, — сказав йому, всміхаючись, лікар із добрим обличчям. — Ти покажеш мені, де болить?

Лікар підняв простирадло, й Ерік показав.

— А коли я тисну, болить дужче? — Ерік похитав головою. — А коли відпускаю? — Тільки-но лікар забрав руку, як Ерік аж затіпався од нестерпного болю. — Що ж, біль дуже гострий. Так? — опустив простирадло лікар і вийшов разом із батьком.

Проте Гаральд невдовзі повернувся.

— Еріку, — мовив він, сідаючи поруч із сином.