Навіть Екзекутор не мав безмежних ресурсів витривалості й на сороковому прогоні сходів почав ступати набагато повільніше. На сотому прогоні він уже насилу переставляв ноги. Але той прогін був останній. Перед Рагноком раптом відкрилося небо.
Він був на вершині дзвіниці й дивився вниз на місто Ньюгейвен.
Сяйво зірок угорі доповнювали вогники смолоскипів унизу. Рагнок міг би, напевне, поплисти темним озером, води якого перетворювали срібні небесні полиски в жовтаві земні вогні. Ньюгейвен був добре впорядкованим містом, і головні вулиці з однаковими інтервалами були освітлені смолоскипами, які всюди навколо Рагнока утворювали цятки вогнів, тягнучись на довгі кілометри. Великий амфітеатр був геть темний і безлюдний, звивисті лінії світла уникали величезного чорного кола.
Зітхнувши, Рагнок приготувався від’єднатися. Коли у світі «Епіку» розвидниться, він повернеться й почне свій пошук.
Розділ 9
Гарячка і переживання
лідий, похмурий світанок розмалював Ерікову кімнату сірими барвами. Він прокинувся рано і якийсь час, ще дрімаючи, дивувався, чого йому треба вставати так рано. Може, Великий Ерік запросив його піти куди-небудь? Ні, це було марення. Потім Ерік згадав і побіг до ванної, його нудило і він виблював. У роті лишився присмак зелених яблук.
— Мамо! — прихилився Ерік до одвірка в кімнаті батька-матері. Вони обоє ще спали в ліжку, видніли їхні умиротворені обличчя. — Мамо! — голосніше повторив Ерік.
Фрея підвела голову, розплетені каштанові коси розсипались їй по обличчю:
— Еріку? Що сталося?
— Я занедужав.
— Іди й ляж у своїй кімнаті. Я за хвилину підійду.
Стеля в Еріковій кімнаті вже посвітлішала, її грубий тиньк і пасмуги вапна нагадували йому снігові краєвиди, які можна створити в амфітеатрі, граючи в «Епік».
— Еріку, що сталося? — приклала мати йому руку до чола.
— Мене нудить. Мені болить живіт.
— Де саме?
— Тут, — поклав руку Ерік одразу нижче пупка. Тепло руки трохи заспокоювало.
Відгорнувши спітнілий чуб у сина на лобі, мати поцілувала його, її вуста були холодні.
— Ой, Еріку, ти гориш! Як, по-твоєму, ти доїдеш на возі до Гоупа? Щоб тебе там оглянули лікарі?
— Атож. На возі. Ліван повезе мене, — бурмотів Ерік, тимчасом як гарячка палила його мов вогнем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 33. Приємного читання.
TextBook