Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Ми закінчили?

— Це була остання, — відповів BE.

— Тоді ходімо чогось вип’ємо.

— Стривайте. Понеси мене, — Інгеборг ніколи не пропускала свого, і саме тому хлопцям подобалося дражнити її. Вона потягла брата вниз, щоб сісти йому на плечі. — Ну, а тепер ви, негідники! — владно гукнула вона. — Пограймо в «Епік».

— Ой, «Епік»! — зойкнув Ерік.

— Це ж як? — здивувався BE.

— Ми лицарі. І перший, хто впаде, програє, — пояснила Інгеборг.

— А це дозволено? — запитав Б’єрн.

— Мабуть, ні, — відповів BE, енергійно піднявши Еріка й міцно тримаючи його.

— Що ж, я теж не знаю, — розгубився Б’єрн.

У Еріка в душі наростало збудження, а відчувши, як напружилось тіло, яке правило йому за коня, він знав, що BE готовий рушати.

— Уперед! — щосили верескнув Ерік, а потім зненацька замовк, коли BE скочив до Б’єрна. Тільки-но йому пощастило відновити рівновагу, він одразу відчув, як Інгеборг схопила його за плече і тягне вниз.

Ерік гепнувся на землю, BE, сміючись, упав поряд.

— Що там хруснуло? — нахилився над Еріком Б’єрн. — О ні! Бідолашний Ерік!

— Що там? — BE швидко сів, уловивши сильний переляк у голосі Б’єрна.

— Поглянь, — показав пальцем Б’єрн.

— Ох! — сумно подивився на обличчя Еріка BE. — Болить!

— Що? — відповів Ерік.

— Твій зуб.

— Дайте я подивлюся! Дайте подивлюся! — Інгеборг відіпхнула обох хлопців і нахилилася. На мить споважніла, а потім намагалася приховати усмішку: — Ти схожий на ідіота.